Святкова гра 4 лютого 2018 року. Святкуємо День народження бібліотечного інтелектуальному клубу "Пальміра". Майже сімейне свято пройшло по-домашньому тепло, яскраво, весело з вітаннями і піснями, з смачним тортом з свічками та святковою грою!
Учні Соснівської загальноосвітньої школи І - ІІ ступенів активно долучилися до процесу роздільного збору вторинної сировини. У районному екологічному конкурсі "Збережемо нашу Землю" зайняли ІІ місце.За це отримали тенісний стіл та м'ячі.
Дід Лука жив сам. Баба Мотря, дідова дружина, померла давно. А душа їхньої дитинки відлетіла на Небеса одразу після народження. То була дівчинка. Дід Лука називав її Зірочкою, хоча в метриці записана Одаркою.
Лука товаришував з Іванчиним дідом Хомою. Іванку старий Лука кликав янголятком. І коли приходив на вечорниці чи повертався із крамниці, завжди приносив дівчинці маленькі гостинчики.
Улітку діди любили сидіти на лавці, розмовляли про минуле, гадали, який буде врожай, і бідкалися, аби зима не була лихою, бо сонце дуже пече.
Косметолог розповіла, скільки часу потрібно проводити на сонці взимку
Усі ровесники семирічного Дмитрика заздалегідь готувались до приходу Святого Миколая. Он Марічка ще на початку листопада написала йому на яскраво-жовтому аркуші паперу листа з проханням принести їй різні солодощі, ляльку, що вміє говорити і співати, та ще чимало усякої всячини. В Ігорчика інші забаганки – йому б супер-нову машину з пультом керування, конструктор, санчата з кермом.
Студенти Гадяцького коледжу культури і мистецтв подарували справжню казку вихованцям зразкового хореографічного колективу "Модерн" (керівник Н. Берус).
У Києві чоловік був настільки розчарований купленою в кіоску сосискою, що викликав поліцію.
Лариса обожнювала невістку Олену, а в онуках душі не чула. Щонеділі несла їм важку сумку: свіженьких пиріжків, котлеток, каструлю бульйону з домашньою локшиною, яку онуки Андрійко і Матвійко дуже люблять. Син Володя іноді піджартовував, мовляв, за стільки років подружнього життя хотілося б йому спробувати врешті, як дружина готує. На що Олена теж жартома відповідала: «Боюся, аби животи усіх не боліли від моїх страв». Лариса розуміла, що сама розбещує невістку, проте залюбки виконувала її обов’язки, бо надто хотілося їй завоювати прихильність Олени, щоб мати опору на старості. Пекла, смажила, варила, бо шкода було сина, який звик ситно поїсти, і онуків, яким необхідна здорова їжа. То поки ще сили у неї є – чому б не допомагати дітям?
