«ЗДАЄМО ПО 100 ГРН НА ШПАЛЕРИ»: ХТО НАСПРАВДІ ПОВИНЕН ФІНАНСУВАТИ РЕМОНТИ У ШКОЛАХ

Почався навчальний рік, відбулися батьківські збори, де обговорили навчальні та організаційні питання. Зокрема, і щодо збору коштів на «нагальні» потреби, до яких відносять ремонт класів. Зазвичай більшість батьків навіть не задумуються про те, чи повинні вони здавати кошти? Просто треба і все, зрештою, батьки готові віддати останнє, щоб тільки не виглядати «білою вороною». Скільки є відкритої інформації щодо незаконності примусових поборів у школах, статей, сюжетів, але звичка «бути як усі», побоювання цькування, призводять до того, що батьки починають відкладати на «безкоштовне» навчання дитини ще задовго до її вступу до школи. Більше того, ще й засуджують батьків, які відмовляються брати участь в оновленні штор, шпалер, підлоги. Мовляв, «це ж все заради і для наших дітей». Чи законно це і хто ж таки повинен фінансувати шкільні ремонти читайте далі.

Середня освіта в Україні безкоштовна

Згідно статті 53 Конституції України, статті 4 Закону України «Про освіту» кожен має право на безкоштовне отримання повної загальної середньої освіти відповідно до встановлених стандартів освіти.» Також є рішення Конституційного Суду України від 4 березня 2004 року, в якому зазначено, що безоплатність освіти, як конституційна гарантія реалізації права на освіту, означає можливість здобуття освіти в державних і комунальних навчальних закладах без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги.

Крім того, є лист Міносвіти від 10 серпня 2018 р., в якому прописано наступне:

«Будь-які форми тиску на батьків з приводу сплати ними будь-яких коштів або їх примус до придбання робочих зошитів, підручників, посібників, хрестоматій, телевізорів, комп’ютерної техніки, ПРОВЕДЕННЯ РЕМОНТІВ У КЛАСАХ та інше для реалізації освітньої програми навчального закладу і досягнення учнями результатів навчання, визначених державними стандартами загальної середньої освіти, є прямим порушенням положень Конституції та законів України».

У Міністерстві освіти та науки щороку наголошують, що виключно місцева влада відповідає за належні умови в школах, обладнання та ремонти. Будь-які роботи має проводити власник – тобто територіальні громади. І ні адміністрація школи, ні вчителі не можуть вимагати від батьків внесків чи прямої участі в ремонті.

Щороку на потреби шкіл та освіти виділяють кошти. В основі фінансування лежить фінансове планування. Перед початком кожного року адміністрація школи повинна скласти фінансовий запит до органів влади та вказувати конкретні потреби  – меблі, господарські матеріали, спортінвентар, опалення, належний ремонт класів, техніка, ремонт даху чи придбання парт. До цього списку також входять і побутова хімія чи інші господарські дрібниці.  У цих запитах керівники шкіл мають чітко прописати, скільки грошей їм потрібно на ту чи іншу позицію. І лише у разі відмови влади, школа може звернутися з проханням внести ДОБРОВІЛЬНІ внески.

У ідеальному світі такі добровільні внески мають зараховуватися через банк на окремий рахунок. Разом з тим, з огляду на положення статті 79 Закону України «Про освіту», добровільні внески у вигляді коштів і матеріальних цінностей від фізичних осіб також можуть бути джерелами фінансування навчальних закладів, однак така допомога можлива виключно ЗА ВЛАСНОЮ ІНІЦІАТИВОЮ І НА ДОБРОВІЛЬНИХ ЗАСАДАХ.

Також Закон України «Про освіту» зобов’язує керівника кожного закладу освіти висвітлювати фінансову інформацію – про надходження і витрати коштів, як з місцевого, державного бюджетів, так і благодійні кошти. На сайті кожного закладу освіти оприлюднюють фінансовий звіт, де кожна копійка вказана.

Проте, як свідчить багаторічна практика, директорам навчальних закладів набагато простіше взяти ці гроші у батьків, ніж обтяжувати себе і складати грамотні бюджетні запити.

Часто ремонт стає ініціативою самих батьків та комітетів…

«Я хочу, щоб моя дитина мала нормальну дошку, а не релікт радянського союзу»,

«Ми самотужки облаштовуємо клас та докуповуємо меблі, бо наші діти ростуть, і їм тут ще вчитися», «Малі проводять тут більше часу, ніж вдома – усе має бути комфортно, якщо для цього необхідно здати трохи грошей, я не проти», – так вважає частина батьків.

Відповідно, сам батьківський комітет стає ініціатором ремонту або чергових грошових зборів. Це не дивує: адже кожен хоче кращих умов для своїх дітей і їх комфортного навчання. Але що робити, коли не всі погоджуються на подібний «добровільний внесок»? Це прямий шлях до булінгу. Адже не поодинокі випадки, коли від батьківської відмови здавати кошти на ремонт, страждають діти. То їм не дають пити з кулера, на який вони не скидалися, то погрожують, що залишать сидіти за розваленою партою, у той час, як всім іншим поставлять нові. Бувають і випадки, коли учням не дозволяють вішати одяг у шафи, на які не здавали кошти батьки, або користуватися навчальним обладнанням.

Це приклади реального булінгу. У той же час страждають ще й вчителі. Як саме? Учитель не має права регулювати рішення батьківського комітету. Адже всі кошти та внески – абсолютно добровільні. Часто вчителі навіть виходять з класу, коли батьки збирають гроші. Або просять не розповідати їм про суми та покупки. Краще не знати, аніж потрапити під кримінальну відповідальність. У таких випадках, учитель стає лише посередником між потребами школи та рішенням батьків.

Що думають вчителі про ремонт у класах?

«Це дуже принизливо просити гроші у батьків. Інколи, здається, що тобі це потрібно більше за інших. Та ще й всі «шишки» потім падають тобі ж на голову.

Якщо хтось думає, що це приємно – говорити батькам про необхідність ремонту – то ви ніколи не вислуховували тонни докорів. Іншого виходу просто немає, адже на старі вікна рідко виділяють кошти з бюджету, а обдерті шпалери та підлога взагалі нікого не цікавлять. На таке міський бюджет кошти не виділяв жодного разу за час мого викладання…», –  каже класний керівник одного із закладів освіти міста.

Окрім цього, саме вчитель разом із батьками і займається ремонтом класу. Адміністрація школи не виділяє на ремонти класів технічний персонал, а коштів, щоб найняти бригаду працівників у батьків немає.

Школа повинна повністю фінансуватися за рахунок місцевого бюджету

Звичайно, місто передбачає кошти на утримання роботи закладів освіти: придбання матеріалів, обладнання, на виконання поточних робіт, оплату послуг та зарплатню.

Проте, зазвичай, першочергово кошти із міського бюджету витрачають на такі речі і на такі ремонти, які не зможуть «покрити» батьки. Наприклад, це ремонт покрівель, систем опалення, санвузлів, їдальні. На засіданнях сесій міської ради часто озвучують, що в міському бюджеті не вистачає коштів на оплату праці та елементарне утримання закладів освіти, не кажучи вже про ремонти класів. Відповідно, міська рада має дякувати батькам, адже школи, власне і живуть коштом батьків і змогли втриматися в тому стані, в якому вони зараз є.

У той же час, здається, що міській владі просто зручно, коли ремонти класів фінансують батьки. Проте миритися з цією ситуацією не варто. Працювати над фінансуванням шкіл повинна виключно місцева влада. Саме вона повинна подбати про стан комунального майна. Погодьтеся, що проводити капітальний ремонт хоча б одного класу в рік у кожній школі за бюджетний кошт можливо. Варто лише почати! Адже поки не зрушимо усе з мертвої точки, батьки так і продовжуватимуть скидатися на «шпалери»…

Олександр Товстий.