Як не кричати на власних дітей
Чи помічали ви на вулиці маму, яка кричить на своє маля, а воно з повними очима сліз намагається прийняти те, що до нього доносять дорослі? Чи не ставало вам жаль в цей момент дитини? Так жаль, що хочеться підійти, обійняти і захистити від її ж мами чи тата… Але чому, коли наші діти стають неслухняними, ми забуваємо про відчуті емоції на вулиці?! Як не сварити власних дітей?
Всі ми люди, а не роботи. Нам властиво переживати, засмучуватися і сердитися. Чудово розуміючи, що підвищувати голос на дитину категорично заборонено, більшість з нас рано чи пізно не справляється зі своїми нервами. А потім… каяття перед малям, відчуття батьківської неспроможності. Що ж робити?
Взагалі батьки підвищують голос у двох випадках: від безсилля або коли така поведінка в їх власному дитинстві вважалася нормальною. Але задумайтеся, дитина сприймає крик, як загрозу. Регулярні розмови в підвищеному тоні призводять до страху дитини перед власними мамою і татом. А, з часом, що найстрашніше, малюк звикає до крику, як до норми. В результаті дитина або “заглиблюється у себе”, або починає “зриватися” на більш слабких.
Якщо ви підвищуєте голос дуже рідко – в цьому немає нічого страшного. Приміром, коли малюк наполегливо намагається непомітно від мами вискочити зі своєю машинкою з двору на жваву трасу, і ніякі спокійні пояснення не допомагають.
Інша справа, якщо крик вже став нормою вашого повсякденного спілкування. З цим необхідно боротися! Для початку поговоріть з малюком. Поясніть йому, що ви намагаєтеся позбутися від поганої звички і попросіть допомоги. Приміром, домовтеся, що під час нервових зривів дитина буде робити вам зауваження: “Мамо, ти знову кричиш на мене, будь ласка, спілкуйся зі мною тихіше, адже ми любимо один одного”.
Виробіть в собі звичку перепросити малюка, вибачитися перед ним і почати розмову спочатку.
Якщо ці рядки читають батьки, в чиїх сім’ях прийнято жорстке авторитарне правління, можливо, все описане здасться занадто складним. Але, насправді, важко тільки перші рази. Користуючись цією простою методикою, ви не тільки навчитеся контролювати свої емоції, але і станете краще розуміти себе і дитину.
Така співпраця корисна також і малюкові. Страх перед дорослими поступово зникне. Дитина навчиться добиватися своєї мети шляхом переговорів, що дуже знадобиться їй в майбутньому житті.
Найчастіше ми кричимо тоді, коли не знаходимо вихід негативної енергії. Отже шукайте віддушину: ходіть гуляти, спілкуйтеся з друзями, на кінець, скачайте парочку комп’ютерних ігор.
Якщо погані слова вже на самому кінчику язика – принаймні, не ображайте дитину і не переконуйте її в тому, що вона “дурна”, “нездара” і т. д.
Обов’язково говоріть дітям не тільки про те, що вони зробили погано, але і про те, що ви відчуваєте при цьому.
