Лікарі специфічного напрямку
19 червня – День медичного працівника
Нині у медичній галузі працює понад 1 мільйон працівників. А перелік медичних професій наскільки довгий, що зовсім не важко придумати кого вітати у день професійного свята. І наша лікарня славиться професійними та висококваліфікованими спеціалістами, історії про добрі справи яких передаються із вуст в уста.
Подяки лікарям терапевтам, хірургам, гінекологам, педіатрам та тим іншим, які кожного дня ведуть прийом і рятують пацієнтів, ми чуємо майже щодня. Але чомусь завжди забуваємо про тих лікарів, до яких звертаються лише у крайньому випадку, чиї кабінети обходять стороною, а їхня спеціальність незаслужено стоїть у самому кінці почесного рейтингу. Тож до Дня медичного працівника ми вирішили спробувати розвіяти міфи про кілька досить незвичних професій.
Нас зустрічають на порозі патологоанатомічного відділення Гадяцької ЦРЛ, яке у народні іменують «морг». Зі слів завідуючого відділенням, майже за 30 років його роботи тут ще жодного разу до них не приходили кореспонденти. І зрозуміло чому, адже в очах простої людини робота патологоанатома не те що малоприваблива, а навіть моторошна (одна лише згадка про покійників змушує волосся стати дибки). Але насправді розтин – це лише маленька часточка їхньої роботи.
Тож спеціально до Дня медичного працівника ми вирішили познайомити усіх із незвичними, але все ж потрібними людьми.
Керує відділенням Олег Тимофійович Дядечко. У юності він планував вступати у військове училище, але рідна сестра переконала його змінити своє рішення, і разом із нею він вивчився на «універсального» лікаря, адже, опанувавши спеціальність «Лікувальна справа», можна було працювати будь-яким лікарем. Повернувшись у Гадяч, він проходив інтернатуру у терапевтичному відділенні місцевої лікарні, потім трудився у «швидкій допомозі», тож шанс обрати більш звичну спеціалізацію у нього був.
– Ще навчаючись на кафедрі судмедекспертизи, я любив займатись розтинами. Пам’ятаю свій перший раз: принесли нам справжню людську руку, і ми на ній навчались, – розповідає Олег Тимофійович. – От тоді я вирішив присвятити своє життя цій професії. Рідні віднеслись до мого вибору спокійно, перечити ніхто не став.
Як не дивно, але 70% роботи патологоанатома займають зовсім не розтини, як здається, а гістологічні дослідження операційного і біопсійного матеріалу. Як кажуть самі спеціалісти, «працюємо із живими людьми». Не кожен знає, але пацієнтам багатьох відділень у лікарні попередній діагноз ставить саме патологоанатом.
– У більшості наше відділення асоціюється із померлими. Насправді за рік воно проводить більше 4000 тисяч досліджень із живих людей, у той час як розтинів всього 60-80.
Наше відділення – дуже важливий функціональний підрозділ лікарні. Але для багатьох наша робота непомітна. Саме від нашого діагнозу залежить подальше лікування пацієнтів. Ми і патології знаходимо, і спадкові хвороби, і аномалії. Саме це дає змогу попередити розвиток багатьох хвороб у людини.
Правда, обладнання у нас поки що не таке, як у великих містах. Дуже хотілось би дочекатись того дня, коли зможемо досліджувати операційний матеріал, коли пацієнт ще на операційному столі.
Робочий день у відділенні починається о 8-й ранку. Після звичної 5-хвилинної наради усі приступають до виконання своїх обов’язків: роблять розтини, складають «наборку» (так називаються матеріали із живих людей) для подальших лабораторних досліджень. До речі, поруч із патологоанатомічним знаходиться бюро судмедекспертизи, тож нудно не буває ніколи.
– Ми робимо розтини тих, хто помирає у лікарні, і інколи тих, хто вдома. А «сусіди» займаються розтинами «кримінальних» тіл: після насильницької смерті чи то аварій.
Поруч із досвідченим лікарем близько року працює і молодий спеціаліст – 24-річна Наталія Гура. Не зважаючи на зовсім не дівочу професію, вона із захватом описує свої робочі будні.
– Розтини навчилась робити ще в СумДУ – нас готували до трупів, тож морально я була готовою. Щоправда, мама досі просить мене перевчитись на більш традиційного лікаря, педіатра абощо. Хотіла працювати судмедекспертом, але тут спокійніше. Правда, люди думають, що ми їмо у секційній (кімната, де відбуваються розтини) і відпочиваємо у «прощальній» (кімната, відведена для прощання із покійними), але це все неправда. Таке тільки у фільмах показують.
Колектив патологоанатомічного відділення зовсім невеликий, тут працює четверо осіб, тож, можливо, це і посприяло такій дружній атмосфері. Усі один одного підтримують, намагаються навчити чомусь новому. Тільки засмучуються, що люди сприймають їх по-інакшому, не так, як інших лікарів.
– Ми ж працюємо і для живих, а вони до нас так рідко заходять. Завжди стороною обходять, ніби у нас ті трупи по всьому відділенню лежать! – кажуть дівчата.
Усі, як один, згоджуються, що робота не із легких: кожен день потрібно навчатись новому, часто можна зіштовхнутись із рідкісною хворобою, та й ризик, пов’язаний із інфекціями, не треба відкидати. Але навіть через це свою професію вони не змінили б нізащо.
А усі ті, хто із острахом обходив стороною патологоанатомічне відділення, після нашого досить незвичного знайомства, сподіваємось, зрозуміють, що тут працюють такі ж лікарі, як і в усіх інших відділеннях лікарні.
Оксана Кириченко
Чи правдиво виглядає розтин у кіно?
«Може, й правдиво, але для західних країн, а як для нашої, то не схоже зовсім. Можливо, у Києві воно й так відбувається, а у нас трохи відрізняється. У кіно молоді дівчата з манікюрами, усе красиво. А насправді не все так гарно пахне…»
Чи бувають дивні ситуації, чи існують легенди, пов’язані із моргом?
«Та багато всього, але це все легенди і не відповідає дійсності, усе фантазії. Балакають, що тут у нас і трупи оживають, і по відділенню бігають. Але таких випадків точно не було. То все вигадки».
Напередодні Дня медичного працівника ми вітаємо усіх представникам найгуманнішої у світі професії. Віримо, що лікарська честь і громадська відповідальність, висока моральність та інтелігентність, працьовитість і професійність будуть тільки примножуватись. Дозвольте побажати вам усім міцного здоров’я і благополуччя, таких необхідних у вашій нелегкій та благородній справі!