«Козяче ж молоко прирівнюється до грудного!»

30 листопада – День домашніх тварин

– 2015 – рік кози? А я й не знала! – посміхаючись, проводить у двір Лариса Миколаївна Рафальська.

Вона корінна гадячанка. Дитинство і юність минули на Гончарівці, саме звідти тягнеться рід, а вже заміж вийшла на вул. Вокзальну. Тут мешкає й понині.

Через кілька хвилин жінка виводить двох кізочок – добротні, наче лані.

– Бабуся моя тримала кіз. То я з ними й виросла. А сама завела, коли донечка народилася. Хворіла часто. Тільки зима – і застуда, запалення легенів… І нам порадили годувати козячим молоком, – розповідає Лариса Миколаївна.

Кинулися купувати кізку, ніде не могли знайти. «Такий час був – ніхто не тримав. А нам край треба було, хоч плач», – згадує жінка. А тоді на тій же Гончарівці у сусідів купили. Назвали Зорькою.

– Уже пізніше й бабусі сусідські позаводили кіз. То дитина з ними й випасла Зорьку, – розповідає Лариса Рафальська.

Коза дійсно гарною була. Давала по 6 літрів молока.

– Було, вижену на станцію, а дядьки, що тут працювали, глянуть на вим’я та й питають: «Боже, скільки у вас ота коза дає?» Кажу: «6 літрів»,  а він мені: «Та в мене в тещі корова 4 літри всього дає», – хвалиться жінка.

Тож і козенят від неї розбирали добре. А там і собі кілька залишили – бо й поросяткові треба дати…

– …І, як кажуть: немає молока – то й собака голодний. Отож і зараз – котів годую. І сусідські з усього краю збігаються, і цуценят колись викинув хтось на станції, то я поїла. Жаль їх, бо тварин люблю, – посміхається господиня.

І так з року в рік більшало господарство. Було аж 12 кізок, та довелося продати – важко за всім угледіти, та й вік не той. Залишила тільки двоє.

– Ось вони, мої красунечки, Роза і Голубка, – пригортає до себе кіз.

Одній уже десяток років, друга молодша, їй три. Обоє з сережками, шуті, ще й справні, бо кітні. Тож господиня навесні чекає поповнення.

– Вибагливі? – запитую.

– Ну аякже. Приманюю їх хлібом. Такі брезгливі, що коли даю з однієї руки – не їдять. Це дуже утла животина. Корова навіть не така. Якщо любиш і хочеш, щоб з нього був толк, то треба ж і доглядати за ним, і годувати добре, – говорить Лариса Рафальська  і продовжує: – Я стараюся, щоб був у них порядок. Бо по-іншому яким же те молоко буде?

Не згодна жінка з нинішньою молоддю, яка годує дітей сумішами, мовляв, куди ж вони годяться?

– Козяче ж молоко прирівнюється до грудного!

…І Лариса Рафальська приманює своїх Розу та Голубку пожовклими хризантемами. Кізки, хапнувши по жмутку зелені з квітками, лащаться шутими голівками об руки господині. Такі вдячні.

Олена Савченко