«У минулому році обслуговували бабусю, якій 102 роки»
На фото: Соціальні робітники Надія Погрібняк, Надія Панасейко, Галина Яловецька, Надія Фролова, Галина Іващенко, Галина Панасейко, Тетяна Міщенко, Антоніна Пригода, Людмила Нефьодова, Наталія Пазинич, Наталія Ківшик, Ніна Лук’яненко та соціальні працівники Алла Варибрус, Ірина Луценко, Тетяна Дроботя, заступник завідувача ВСД Олена Яковлєва.
2 листопада – День працівника соціальної сфери
У цих жінок, здавалося б, буденна хатня робота – прибирання, приготування їжі, покупки та комунальні платіжки … От тільки бігати з ганчіркою в руках та стояти біля плити доводиться не в себе вдома. Щодня їхньої допомоги потребують сотні підопічних.
Соціальні робітники – це вони стають найпершими помічниками для пенсіонерів та людей з обмеженими можливостями. Щоб дізнатися, які вони, робочі будні працівників соцсфери, ми навідалися в Гадяцький районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг).
– Починаємо день з того, що купуємо продукти для підопічних. А далі – до роботи, – говорять жінки.
У кожної з них (хто працює на повну ставку) на обслуговуванні по 12 чоловік. Щодня обходять шестеро.
– Зазвичай ми обслуговуємо безкоштовно. Але є послуги, які здійснюються на платній основі, наприклад, тоді, коли діти є працездатними, але живуть далеко і не можуть допомагати рідним, – розповідає соцпрацівник Алла Варибрус.
У рік терцентром обслуговується близько 980 чоловік по району. Усього 13 працівників надають послуги в місті, і 90 – по селах.
– Усе залежить від рухової активності підопічних. Якщо людина ще може чимось собі допомогти, то ми тільки купуємо продукти, ліки тощо. А ще проводимо прибирання житла – вологе, генеральне, косметичне. Здійснюємо й оплату платежів. Якщо потрібно, надаємо інформацію з питань соціального захисту, – розповідає Алла Юріївна.
Бувають підопічні, які потребують більшої допомоги, від цього ж і більша кількість днів відвідування соціальним робітником.
– Найстаршим підопічним – за 80-90 років. У минулому році обслуговували бабусю, якій 102 роки. Потім її забрав син у Київ. Ви ж розумієте, іноді соціальні робітники для підопічних – це їхні голова, руки і ноги, – говорить Алла Варибрус.
Така потрібна в наш час служба діє в районі вже більше двадцяти років. Є й соцробітники, які з дня відкриття працюють в терцентрі. Зізнаються:
– Дуже звикаєш до людей. Як по 10 років ходиш, то стають, мов рідні.
Тож колектив тижневика «Базар Медіа в Україні» вітає усіх працівників соціальної сфери району з професійним святом. Бажаємо вам і вашим родинам міцного здоров’я, щастя, радості, невичерпної життєвої енергії. Нехай добро, зроблене вами, повертається до вас сторицею!
Олена Савченко
