Отруєння щурячою отрутою
Закінчилась пора збору врожаю. Усе частіше люди спостерігають у своїх домівках, сараях, дачах гризунів, які забігають ближче до тепла і сховищ зерна та овочів. Навесні й восени люди найчастіше труять мишей. Нерідкі випадки звертання до лікарні сімей, діти яких з’їли отруту для щурів. Тому кожен повинен знати, яку небезпеку для організму людини несе щуряча отрута, і своєчасно звертатись за допомогою. Проте в деяких випадках візит до лікаря проходить із запізненням, оскільки швидкість протікання процесів в організмі різна і може досягати декількох діб.
Більшість щурячих отрут (родентицидів) є антикоагулянтами. Розрізняють родентициди 1 покоління (варфарин (зоокумарин)) і родентициди 2 покоління, створені для позбавлення від стійких гризунів, такі як дикумарол, кумафуріл, діфенакум, бродіфакум, куматетраліл, бромадіолон і ін. Як правило, родетіціди 2 покоління мають більш виражену токсичність і тривалий період виведення (4-6 днів проти 14 годин у варфарину). Механізм дії більшості родентицидів полягає в інгібуванні вітаміну К, який бере участь у процесах синтезу факторів згортання. Після потрапляння в організм отрути необхідний якийсь час, поки власні запаси вітаміну К вичерпаються, після чого в умовах припинення синтезу власного вітаміну К поступово розвивається дефіцит факторів згортання з усіма наслідками, що звідси випливають. Типовий час початку розвитку клінічних симптомів від 3 до 5днів після потрапляння отрути в організм.
КЛІНІЧНА КАРТИНА
Найбільш частими симптомами є:
• задишка;
• анемія;
• слабкість;
• кашель/кровохаркання;
• блідість;
• анорексія;
• носова кровотеча;
• блювота;
• кульгання;
• підшкірні геморагії;
• гематурія;
• синкопе;
• абдомінальний біль;
• тремтіння.
Діагностика ґрунтується на анамнезі, описаних вище клінічних симптомах, аналізі крові (анемія, тромбоцитопенія, гіпопротеїнемія, підвищення ЛФ (унаслідок гіпоксії), можливе невелике підвищення печінкових ферментів, специфічно підвищення протромбінового часу та часу активованого згортання крові і зміни інших параметрів коагулограми).
Диференціальний діагноз
Отруєння антикоагулянтами у людини слід диференціювати від інших можливих причин кровотеч: ДВС-синдром, спадковий дефіцит факторів згортання, хвороба Віллербренда, тромбоцитопенії або їх функціональні порушення, хвороби печінки.
Відповідь на пробну терапію вітаміном К1 дозволяє віддиференціювати більшість з перерахованих вище патологій.
ЛІКУВАННЯ
Багато в чому залежить від того, на якій стадії пацієнт доставлений у лікарню. У разі якщо отрута була з’їдена кілька хвилин/годин тому, необхідні дії, що включають стандартний протокол деконтамінації: виклик блювоти, промивання шлунку, призначення після цього сорбентів (активоване вугілля по 1 таб./кг 4 рази на день протягом 2-3 днів) із наступним прийомом проносних. Терапія пацієнтів із порушенням згортання крові на тлі вживання родентицидів базується на трьох принципах:
1. Відновити брак компонентів системи згортання (переливання плазми або еритроцитарної маси в залежності від кількості еритроцитів) з метою призупинити можливі кровотечі.
2. Забезпечити надходження вітаміну К1 з тим, щоб у печінці могло початися виробництво власних факторів згортання.
3. Забезпечити підтримуючу симптоматичну терапію і спокій (бажана госпіталізація в стаціонар на строк не менше 24 години).
Стосовно переливання еритроцитарної маси важливо пам’ятати, що при вираженій анемії це є обов’язковою складовою ланкою терапії. У разі слабо вираженої анемії можна переливати плазму. Плазма переливається з розрахунку 6-10 мл/кг (при необхідності до 20 мл на добу на кг), еритроцитарна маса залежно від гематокриту (12-20 мл/кг).
Специфічна терапія передбачає введення антидота – вітаміну К.
Крім цього, залежно від симптомів і результатів аналізу крові необхідна симптоматична терапія, яка, як правило, має на увазі інгібітори протеолізу у високих дозах (гордокс, контрикал), антибіотикотерапію, оксигенотерапію.
ПРОГНОЗ
Виживаність пацієнтів становить 83%. Пацієнти, що мають гепатопатії, мають набагато більш гірший прогноз (оскільки вітамін К повинен метаболізуватись саме в печінці).
Не залишайте отруту в доступних для дітей місцях, але, якщо трапилась непередбачувана ситуація, своєчасно звертайтесь за медичною допомогою.
Тетяна Черевко, лікар-реаніматолог Гадяцької ЦРЛ
