Аукціон нечуваної щедрості або Зимова підтримка 2.0
Рівно рік тому, українці активно обговорювало зимову підтримку, відому в народі як «1000 гривень від Зеленського». Минулорічна Зимова єПідтримка стала однією із наймасовіших урядових програм. Участь в ній взяли понад 14 мільйонів українців, а отримані кошти, здебільшого, використали на оплату комунальних послуг.
Цього року Володимир Зеленський і прем’єрка Юлія Свириденко знову анонсували «пакет зимової підтримки». Це вже знайома «зимова тисяча», до якої додали кілька нових ініціатив.
Отже, що обіцяє уряд і президент: грошова допомога для тих, хто найбільше постраждав від війни або перебуває у складних життєвих обставинах (від 1000 до 6500 грн); безкоштовні поїздки Україною від Укрзалізниці (3000 км для кожного громадянина); комплексна перевірка здоров’я усіх, віком 40+.
Критики вже називають ці програми популізмом, грошей на які, насправді, держава не має.
Найбільше обурення викликає грошова допомога – у минулому році її змогли списати на фінансову підтримку від іноземних партнерів, яку, нібито, не можна було витратити на військові потреби. Цього ж разу, допомогу здійснюватимуть за кошти, передбачені Міністерством соціальної політики на програми соціального захисту. Тож, зрозуміло, чому не всі знову зрозуміли цю ініціативу – в час, коли український бюджет має рекордний дефіцит, і левова частка витрат іде на армію, кожна гривня соціальної підтримки — це та, яку не спрямували на оборону чи критичну інфраструктуру.
Чимало скептицизму і навколо так званої програми «Національний чекап 40+». Гроші на обстеження будуть зараховані на віртуальну картку у «Дії» — тобто, громадяни отримають певні кошти, які можна використати саме для медоглядів. На програму закладено 10 мільярдів гривень у проєкт бюджету на 2026 рік. На перший погляд це багато, але чи вистачить цих коштів насправді? За оцінкою Держстату, у структурі населення України близько 42–45% населення — старші за 40 років, отже, приблизно 13,5–15 млн людей потрапляють у категорію 40+. Відповідно, кожна людина отримає на обстеження орієнтовно: 700–750 грн. Серед основних ризиків та побоювань програми: якість обстежень (якщо процедури будуть формальними без достатньої глибини, то ефективність програми буде низькою), корупція (там, де «гроші ходять» — завжди ризик, що ціни на послуги будуть завищувати), невідповідність переліку обстежень потребам конкретної людини (не кожному 40-річному потрібно однаковий набір обстежень). А ще примус – «обов’язково повинні пройти» вже викликає небажані психологічні реакції.
Також чимало обговорень викликала новина про безкоштовні квитки від Укрзалізниці. Проблема дійсно є, адже умовна бабця з села, з мізерною пенсією, яка раніше не їздила залізницею, не зможе використати свої гарантовані безкоштовні кілометри. Але на це не зважають, бо подорожі – «двіжово і молодіжно».
До того ж, у соцмережах знову звинуватили владу в безцільному витрачанні бюджетних коштів. Сергій Лещенко, який обійняв посаду заступника голови наглядової ради «Укрзалізниці», виправдовується та наголошує, що «жодних нових видатків» на квитки в рамках цієї програми не буде – мовляв, програма не діятиме на всі 365 днів та на всі 100+ потягів далекого сполучення, а тільки тоді й там, де буде ресурс вільних місць. Із його слів, пасажирські перевезення так чи інакше потребують державного фінансування. Тобто, це своєрідне впровадження європейської моделі, яка діє в усіх країнах ЄС, де фінансують «пасажирку» коштом платників податків.
Проте, економісти до ініціативи скептичні. Зокрема, Сергій Фурса коментує: «Черчиль би офігів, якби йому хтось запропонував у 1943 році зробити проїзд британською залізницею безкоштовним і оплатити це все з державного бюджету воюючої країни. Подібні новини показують міжнародним партнерам, що в той час, коли ми просимо у всіх гроші на війну, насправді виявляється Україна – заможна країна і має можливість влаштовувати аукціон нечуваної щедрості».
Дійсно, не варто нагадувати, що бюджет країни дуже навантажений витратами на оборону, логістику, відновлення. Виділення великого ресурсу на безкоштовний проїзд — це навантаження на держбюджет або на залізницю, яку треба фінансувати (до речі, нещодавно Кабмін виділив 8 мільярдів гривень на дофінансування УЗ). Тобто, зараз – це питання пріоритетів.
Подібні «зимові ініціативи» багато хто вважає підготовкою до майбутніх виборів. Валерій Пекар, публіцист, викладач Києво-Могилянської академії, каже про те, що влада, «роздаючи гроші виборцям», живе у «парадигмі виборів»: «Якщо обрана парадигма виборів замість парадигми перемоги, а виборів не буде (бо для того немає жодних підстав), то це крок до катастрофи – будуть ухвалені рішення, протилежні потрібним. Не треба ризикувати країною заради марних сподівань».
Політолог Віктор Таран називає ці ініціативи спробою «купити довіру українців», які, водночас, не підвищать рейтинги влади: «Українці побурчать, але все ж спокійно приймуть і «три тисячі кілометрів», і «зимовий пакет», і кешбек, і будь-яку нову іншу пільгу. Але голосуватимуть не за владу, а так, як вирішать. Бо розуміють, що за щедрими словами та подачками не вирішуються ключові проблеми».
Отже, в нинішніх умовах війни та обмеженого бюджету виплати «зимової підтримки» можуть бути виправданими лише за умови їх прозорості та залучення міжнародних донорів. А єдина можлива адекватна модель допомоги, це допомагати не всім, а тільки тим, хто цієї допомоги реально потребує.
«БМ»
