Навіки Герої, навіки у серцях!

Україна сьогодні переживає найбільше випробування в своїй новітній історії – збройну боротьбу за незалежність і територіальну цілісність проти російського агресора. У цій війні ми втрачаємо мужніх оборонців. Вони стоять в одному ряду з поколіннями борців за волю і державну самостійність.

Воїни Русі-України, лицарі Костянтина Острозького, козаки Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, воїни Армії Української Народної Республіки та Галицької армії Західно-Української Народної Республіки, Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, Української Повстанської Армії самовіддано здобували героїчні перемоги і віддавали свої життя за українську землю.

Наш народ завжди з повагою ставився до своїх героїв, мав традицію поховання та увіковічнення полеглих. Віра і впевненість у тому, що загиблих на полі бою держава не забуде, а їх жертовність буде увіковічнена – є однією із важливих складових нашого менталітету. Ми пам’ятаємо, ми не забудемо.

29 серпня – не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність. Але це особливий день, нагода для всіх зосередитися на пам’яті і вдячності полеглим Героям.

День пам’яті держава започаткувала в 2019 році. Саме з цією датою пов’язаний один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни – вихід українських воїнів з оточення під Іловайськом у 2014 році. Тоді російське керівництво порушило домовленості й українських військових розстріляли, коли вони колонами проходили тим шляхом, що мав бути «зеленим коридором».
Смертельний для наших захисників маршрут пролягав через поля із соняшниками. Саме під ними сотні українців поклали в боротьбі з ворогом свої життя на вівтар свободи, гинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Тож символом Дня пам’яті захисників України стала квітка соняха.

Загалом, за даними Книги пам’яті полеглих за Україну, з 2014-го, станом на 1 грудня 2021 року загинули 4490 українських воїнів, а Гадяччина у той період, втратила 11 зихисників, героїв.

Повномасштабне вторгнення росії 24 лютого 2022-го відкрило нову сторінку героїзму, стійкості, незламності, але, на жаль, і втрат.
І, якщо до повномасштабного вторгнення, ми могли надрукувати фото усіх полеглих героїв Гадяччини на одній сторінці тижневика, то тепер, нам не вистачить і всієї газети.

На даний час, нам достеменно не відомо, скільки українських захисників та захисниць віддали найцінніше – своє життя, захищаючи країну від навали ворога, починаючи із лютого 2022 року. Але нам точно відомо, що на даний час, на Гадяччині це 69 полеглих захисників та 1 захисниця.

Згадаємо поіменно, адже пам’ять про подвиг та жертовність наших земляків має закарбуватися не тільки у наших серцях, а й в історії Гадяччини та України.

Загиблі у 2014-2015 роках

Микола Прудій, 1995 р.н. (с. Великі Будища), Юрій Кириєнко, 1982
р.н. (с. Рашівка), Анатолій Лифар,
1981 р.н. (с. Максимівка), Руслан Пономаренко, 1978 р.н. (с. Осняги), Сергій Ільченко, 1975 р.н. (с. Книшівка), Олег Перепелятник, 1979 р.н. (с. Тимофіївка), Ігор Жадько, 1976 р.н.
(м. Гадяч), Олександр Корнійко, 1988 р.н. (с. Петрівка-Роменська), Віктор Ілляшенко, 1984 р.н. (с. Сергіївка),
Володимир Крупський, 1970 р.н. (м. Гадяч), Сергій Павлюченко, 1976 р.н. (с. Бухалово).

2022 рік

Богдан Парака, 1999 р.н. (Гадяч), Олександр Куриленко, 1978 р.н. (Петрівка-Роменська), Владислав Шелегеда, 1977 р.н. (Гадяч), Роман Ляш, 1977 р.н. (Гадяч), Віталій Потапенко, 1997 р.н. (Красна Лука), Костянтин Васильченко, 1986 р.н. (Гадяч), Сергій Удовіченко, 1989 р.н. (Книшівка), Олександр Кологривий, 1994 р.н. (Красна Лука), Сергій Кваша, 1975 р.н. (Мартинівка), Віталій Волков, 1974
р.н. (Сари), Анатолій Смирнов, 1981
р.н. (Веприк), Анатолій Городовенко, 1973 р.н. (Гадяч), Віктор Харченко,
1978 р.н. (Гадяч), Максим Зінченко,
1989 р.н. (Березова Лука), Олександр Явтушенко, 1970 р.н. (Сари), Максим Корчомаха, 1987 р.н. (Харківці), Віталій Іванов, 1999 р.н. (Веприк).

2023 рік

Валерій Василенко, 1976 р.н. (Великі Будища), Андрій Луцай, 1986 р.н. (Гадяч), Дмитро Матвієнко, 1981 р.н. (похований у с. Бобрик), Максим Демиденко, 2003 р.н. (Малі Будища), Олександр Кишко, 1980 р.н. (Гадяч), Володимир Панков, 1988 р.н. (Гадяч), Олег Півень, 1992 р.н. (Гадяч), Юрій Гладиш, 2000 р.н. (Гадяч), Іван Переваруха, 1998 р.н. (Гадяч), Артур Дрючевський, 1988 р.н. (Гадяч), Олександр Тихоненко, 1991 р.н. (Броварки), Денис Ломов, 1993 р.н. (Веприк), Анатолій Лисак, 1970 р. н. (Гадяч), Вадим Шевченко, 1976 р.н. (похований у Сватки), Руслан Іщенко, 1990 р.н. (Березова Лука), Сергій Тищенко, 1984 р.н. (Гадяч), Рустам Абдусалямов, 1978 р.н. (Петрівка- Роменська), Валентин Барило, 1975
р.н. (Сари), Володимир Тиндик, 1978 р.н. (Гадяч), Владислав Бездудний, 1996 р.н. (Лютенька), Сергій Мартиненко, 1983 р.н. (Гадяч), Володимир Капустін, 1986 р.н. (Гадяч), Олександр Линник, 1987 р.н. (Гадяч), Володимир Білан, 1993 р.н. (Харківці), Юлія Чернишова, 1990 р.н. (Сари), Володимир Труш, 1980 р.н. (Гадяч), Ігор Соловей, 1997 р.н. (Лютенька), Віталій Деркач, 1974 р.н. (Лютенька), Олександр Маловічко, 1980 р.н. (Гадяч), Олександр Тиква, 2000 р.н. (похований у Гадячі), Олег Слива, 1983
р.н. (Гадяч), Микола Жданов, 1979 р.н. (с. Велике), Сергій Сидоренко, 1980 р.н. (с. Ціпки), Віталій Бур’ян, 1989 р.н. (Березова Лука).

2024 рік

Сергій Галушко, 1985 р.н. (Веприк), Олег Пункін, 1989 р.н. (Сари), Олег Наздрачов, 1974 р.н. (Гадяч), Максим Судейко, 2001 р.н. (Сергіївка), Євгеній Лесик, 1986 р.н. (Плішивець), Василь Серба, 1994 р.н. (Броварки), Євгеній Ошиєвський, 1973 р.н. (Гадяч), Руслан Офіцеренко, 1998 р.н. (Броварки), Костянтин Харченко, 1977 р.н. (Гадяч), Олег Могила, 1979 р.н. (Морозівщина), Віталій Полтава, 1971 р.н. (Розбишівка), Сергій Пирогов, 1980 р.н. (Рашівка), Олег Дерев’янко, 1985 р.н. (Гадяч), Роман Литвиновський, 1996 р.н. (Гадяч), Сергій Коваль, 1972 р.н. (похований в с. Рашівка), Олег Гайдабура, 1979 р.н. (Вечірчине), Андрій Григор’єв, 1998 р.н. (Сергіївка), Вадим Шаповал, 1983 р.н. (Максимівка), Віталій Силка 1983 р.н. (проживав певний час у Гадячі, похований на Зіньківщині).

Кожне прізвище відкликається тугою і безмежним болем у наших серцях.
Попри те, що війна триває, ми усім ми віримо та сподіваємось, що цей список не поповниться новими іменами наших земляків.
Та це протистояння буде тривати до нашої Перемоги, адже українці просто не вміють здаватися – ми одна з найхоробріших та найстійкіших націй у всьому світі.

Тому ми не можемо знати скільки ще вірних синів та доньок України віддадуть своє життя за нас, за наше з вами майбутнє.

Але ми впевнені в одному – українське суспільство докладе всіх зусиль, щоб наші загиблі герої були в нашій пам’яті не абстрактною цифрою. Щоб вони отримали максимальну шану, якої тільки заслуговують. Щоб наша пам’ять про них була живою.

Після омріяної Перемоги ми не забудемо своїх традицій та будемо пам’ятати про наших загиблих Героїв.
Ми вже називаємо і продовжимо називати на їхню честь вулиці. У нас уже є місця пам’яті та меморіальні дошки у публічному просторі. Але після остаточної Перемоги, у кожному українському місті мають бути створені особливі місця, з проникливою архітектурою і людяними меморіальним пам’ятками, які свідчитимуть, що ми шануємо, пам’ятаємо і дякуємо.

Висловлюємо щирі співчуття усім рідним та близьким, батькам та дітям, дружинам та чоловікам, усім сім’ям, що втратили своїх коханих, найрідніших, найцінніших.

Доземний уклін кожному та кожній, хто без сумніву, жертовно, відважно боронив наші життя та віддав свої – ваш подвиг ми закарбуємо у віках!
Вічна слава українським Героям! Не забудемо

Колектив «Базар Медіа в Україні»