Витримаємо все, аби мати свободу
Сьогодні в Україні – День Гідності та Свободи. Хоча це і відносно молоде свято, воно дуже важливе для українців. Присвячений цей день Помаранчевій революції 2004 та Революції Гідності 2014 років.
День Гідності та Свободи можна назвати наступником Дня Свободи, який відзначали 22 листопада з 2005 по 2011 рік на честь Помаранчевої революції. Але це свято було скасовано указом екс-президента втікача Віктора Януковича.
А 21 листопада 2013 року, коли розпочалися протести проти рішення тодішньої влади про призупинення курсу на вступ до ЄС та скасування процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Цей крок спричинив обурення українців. Обстоюючи гідність та свободу, загинули 106 людей, понад дві тисячі отримали поранення. Саме задля вшанування цих подій п’ятим президентом України Петром Порошенком від 13 листопада 2014 року було встановлено День Гідності та Свободи.
«Україна – це територія гідності і свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року, Революція Гідності», – написали в офіційному повідомленні.
Особливого значення він набув в умовах повномасштабного вторгнення росії. Час і обставини лише підтверджують: події тих років хоч і були трагічними, але зовсім не марними. Вони стали початком шляху до європейської України. Нині росія знову намагається «відкинути» Україну у минуле, однак незламність українців вчергове доводить – цього не буде ніколи.
Спроба перетворити Україну на проросійську диктатуру – саме те, проти чого повстало українське суспільство у 2013-2014 роках. Помстою за цей вибір українців стала агресія росії, яка триває досі. Але, попри окупацію частини території, жахливі людські жертви та величезні матеріальні втрати, Україна не лише не зламалася. Вона пройшла вражаючий шлях перетворень у різних галузях.
Найяскравішою ілюстрацією того, чого уникнула Україна завдяки Революції Гідності, є доля Білорусі. Протягом багатьох років наша північна сусідка виконувала роль принадної вітрини щільних союзних стосунків з росією: мовляв, прийміть їх та отримайте дешевий газ, «порядок» і «стабільність». Яку ціну довелося заплатити Білорусі за ці бонуси? У першу чергу, це призвело до маргіналізації національної культури, мови, ідентичності. Слідом за ними зникли права та свободи. Ясно лише одне: проросійська диктатура завела Білорусь у глухий та страшний кут. Натомість, сучасна Україна, навіть за всіх обмежень, які накладає на неї необхідність відбиття ворожої агресії, демонструє сталий демократичний поступ.
Не з власної волі Україні доводиться відстоювати свій цивілізаційний вибір, зокрема, зі зброєю в руках. І вона вміє це робити.
Не дарма кажуть, що українці можуть залишитися без світла та гарячої води, але ніколи не залишаться без волі. Усі побачили, який в нас народ. Готові віддати останнє. Готові стояти до останнього. Не втратили гідність, мужність, віри в себе. І об’єднались, щоб не втратити волю. Не втратити незалежність. Не втратити Україну.
Для українців гідність — це не просто слово. Це наш внутрішній стрижень, загартований століттями боротьби. Це спадок козацької честі, упертої волі наших предків, які не раз підіймалися проти несправедливості. Гідність — це те, що звучало на Майдані, коли мільйони виходили сказати: «Ми варті більшого. Ми не дозволимо себе зламати.» Це право дивитися один одному в очі і знати — ми вистояли, бо були собою.
Свобода для українців — це повітря, яким ми живемо. Вона народжувалася у визвольних змаганнях, у шепоті січових пісень, у прагненні зберегти мову, культуру, пам’ять. Свобода — це те, за що боролися на фронтах ХХ століття і за що боремося сьогодні. Це можливість самим обирати свій шлях і своє майбутнє. І коли хтось намагається відібрати її — ми піднімаємося, як піднімались завжди.
Гідність і свобода — не абстрактні ідеї. Це наша сила. Це те, що робить нас єдиними в найважчі моменти. Українці усвідомлюють, що росія розв’язала криваву війну проти України, бо прагне перетворити нас на безмовних рабів. Але ми впевнено доводимо всьому світу: нас неможливо поставити на коліна.
Можна мати гідність, але не мати свободи. Можна мати свободу, але не бути гідним її. Це цінності, які найкраще розкриваються лише разом. Ось чому святковий день має подвійне ім’я. Бо Україна має і те, і інше. І ми не даємо ворогу їх у нас відібрати. Ми пройшли крізь полум’я Майдану та тривалу і виснажливу війну, яка триває донині. Горді, сміливі і нескорені, у найтемніші часи історії нашої держави, ми торуємо шлях до своєї мрії. Наша зброя просякнута нашою гідністю та жагою до свободи. Це те, за що ми боремося і що дає нам силу йти далі. Тож пам’ятаймо, заради чого стояли наші Майдани, заради чого боролися покоління до нас, і заради чого стоять наші захисники зараз. Не лише сьогоднішній – кожен наш день донині і надалі боронитимуть і творитимуть гідні й вільні люди. Дякуємо кожному, хто зробив свій внесок у захист незалежності України. Вічна пам’ять тим, хто віддав життя за наше майбутнє. Тримаймося за свободу. Бережімо свою гідність.
«БМ»
