«Скидалися» або Як шкільна гра у Гадячі перетворилася у побиття  

Неконтрольовані дитячі ігри можуть бути доволі небезпечними. До того ж підліток, зокрема і через відсутність життєвого досвіду – не завжди в змозі уявити собі, до яких наслідків призведе та чи інша його дія. Тому, щоб уникнути непоправного, за дітьми потрібно слідкувати (а, іноді, й контролювати).

У підлітковому віці для дітей дуже важлива соціалізація. Їм важливо здобувати «авторитет», демонструвати його, самостверджуватися. Вони шукають «місце у своїй зграї», прагнуть домінувати. А ще – бажають бути найкращими, крутими, іноді за рахунок самоствердження знущаючись над слабшими. І вигадують для цього дуже різноманітні, але не завжди безпечні, способи.

Наприклад, днями, ми дізналися, що серед місцевих школярів-підлітків популярна досить травматична «гра». На наше здивування, про неї знають вчителі, адже діти «граються» саме під час перебування в школі. Проте, до цього часу, ми чомусь жодного разу не чули, щоб у школах проводилась виховна робота, а педагоги пояснювали про небезпеку, яку може нести ця, здавалось би, звичайна забавка.

До редакції звернулася гадячанка Оксана Приходько. Вона просила допомоги у розголосі ситуації, яка сталася із її сином, учнем 7 класу Гадяцького опорного ліцею імені Лесі Українки.

«Крик душі! Днями, я побачила в соцмережі відео, як б’ють дівчину. Тому, вирішила розповісти свою історію. Мого сина, 13 січня 2025 року, в шкільному бомбосховищі, під час повітряної тривоги, побили однокласники та учні паралельного класу.

Ця бійка для нас закінчилася зверненням у приймальне відділення і зняттям побоїв.

Мій син протягом шести днів не відвідував школу, але керівництво школи жодного разу не поцікавилося про стан здоров’я мого сина», – написала вона на своїй сторінці в соціальній мережі.

Уже в стінах редакції Оксана Приходько пригадала деталі того дня.

«Коли забирали Сашка із школи він нічого не сказав. А вже вдома не зміг терпіти сильний біль в плечі і грудній клітці і попросив відвезти його до лікарні.

Спочатку не зізнавався, казав, що просто болить. Але коли почув, що телефонуємо класному керівнику, попросив сказати їй, що вони «скидалися», мовляв так, вона має зрозуміти, що сталося.

Класний керівник на наші питання відповіла, що нічого не знає. У свою чергу, ми повідомили їй, що звертаємось в лікарню і поліцію. Знаючи, що син має серйозне захворювання і для нього кожен стрес може бути критичним, у відповідь ми почули: «Робіть, що хочете, це ваше право».

Вже потім хлопець розповів батькам про «гру», внаслідок якої отримав травми. В шкільному укритті, куди діти спускаються під час повітряної тривоги, до нього підійшли двоє однокласників. Клацнувши пальцями перед лицем сказали: «Скидаємося» , а після цього почали по черзі штовхати рукою в плече. Потім підходили інші діти, які також «скидалися». Були й такі, хто просив, щоб ударили за них. Тому, дехто із дітей бив не один раз. Сказати точно скільки саме дітей його били (близько 20, серед яких і хлопці, і дівчата), хлопець не зміг, бо після численних ударів, вже не дивився, хто його штуряв далі. Було надто боляче, а ще не зручно і дуже соромно.

У той же час, як він розповів батькам, вчителя, який би перебував у підвалі поруч з дітьми і міг припинити цю жорстоку гру, яка перетворилась у побиття, не було.

Кілька днів тому, Оксану Приходько викликали на зустріч із дирекцією навчального закладу.

«Нас розпитували про все. Пояснення фіксувала шкільний офіцер поліції. Також, ми склали письмову пояснювальну, на яку повинні отримати письмову відповідь.

Дивує, але у ході розмови виявилося, що про деякі моменти, які відбуваються із дітьми під час навчального процесу, директор взагалі не в курсі – тобто класний керівник знала про те, що діти грають в таку «гру», а керівництво школи ні.

Тобто, якби у сина не було такої сильної травми, ми б могли і не дізнатися про ці «ігри». А можливо, ще з кимось ставалося подібне, але нашого просто побили сильніше, ніж інших?

До речі, адміністрація ліцею не визнає власної вини у недогляді дітей. Так само не визнає, що в укритті між учнями взагалі був конфлікт. Запевняють, що вчителі в укритті були, але не бачили, щоб діти бились. Хоча повинні очей із них не зводити! Ну як міг вчитель не помітити бійки?  Вони ж знаходились у закритому приміщенні. Складається враження, що їм байдуже на те, що відбувається, або ж із нас просто знущаються.

До того ж, класний керівник – Наталя Корнійко – мати хлопця, який почав цю «гру», тобто спровокував бійку. До цього конфліктів у нашого сина із ним не було.

Оббиватиму всі пороги, але так цього не залишу. Це дуже страшно. Тому, добиватимусь, щоб винні понесли покарання. І хочеться припинити такі «ігри», щоб більше не постраждала жодна дитина».

Родина постраждалого хлопця звернулась із письмовою заявою про правопорушення до поліції. Прокуратура почала досудове розслідування. Тож правову оцінку ситуації нададуть компетентні органи.

P.S. Тим часом, під постом Оксани Приходько у соцмережі залишають дуже багато коментарів. Гадячани висловлюють їй підтримку і обурюються ситуацією та бездіяльністю освітян:

Людмила Лавриненко

«Це жахливо. Де були вчителі? Чому під час повітряної тривоги, під час небезпеки діти без нагляду класного керівника, чи вчителя?

Винні повинні бути покарані і не тільки діти, а обов’язково і дорослі. Мамо, а Вам терпіння довести це все до справедливості та відповідальності винних».

Алла Купріян:

«Якщо буде безкарність,то нажаль це буде продовжуватись. Хоч і проводять збори в школі на тему булінгу, щоб його попередити, а насправді виходить, що це лише лекції, за які керівництво звітує про проведення, але ж ніяк не попередження таких випадків на території школи щоденно! А батьки молодці, що не мовчать. Це дитина, за яку вони відповідають вдома, а в школі відповідальність за безпеку і здоров’я дитини несе колектив навчального закладу! А тут навіть ніякої елементарної стурбованості немає про стан дитини. Чому так?

А жорстокість молодого покоління зашкалює. Що ж буде далі?»

Наталі Ющенко:

«Це просто жахіття. Як можна так «виховати» дітей? Що з них буде далі?

Сиджу, читаю прохання про допомогу зневіреної матері і пригадую один вислів «Чому ти бідний – бо дурний, чому дурний – бо бідний». Так виходить і у цій ситуації. Коли ти не маєш високої посади, коли ти не маєш великого достатку, ти не можеш покарати винних людей. Поки буде ця несправедливість? Де були вчителі того дня, коли над дитиною знущалися два класи? Чому дирекція школи закриває на це очі і робить так, щоб про цей випадок ніхто не знав. Як ми можемо вимагати щось від держави, коли ми не можемо навести порядок і дисципліну в своєму маленькому місті, у невеличкій школі?»

Віта Лисенко:

«Справді жахлива подія. Хочеться вірити, що винних покарають і для них та всіх інших це буде попередженням, що зло і бездіяльність будуть покарані».

Анатолій Міняйло:

«Куди дивиться «освіта»? Ми своїх дітей віддаємо не вчитись, а в безодню малої, не контрольованої кримінальної системи! А батькам причетних до цього інциденту дітей – що посієш, те й пожнеш. Колись, така участь може чекати і вас».

«Базар Медіа в Україні»

Фото ілюстративне.