“Стрибок у воду може стати останнім у житті”

Таке попередження днями опублікували лікарі однієї із лікарень Полтавщини на своїй сторінці у соцмережі. Воно стосується усіх любителів пірнати із висоти у річку, тобто і гадячан також.

Адже практично щодня, на кожному із місць на узбережжі Псла, переважно молодь показує свої «уміння» пірнати у воду із височезних дерев, берега чи навіть автомобільного мосту. На щастя, поки що обходиться без серйозних травмувань. Проте це не значить, що такі розваги безпечні.
Тому, вважаємо за необхідне поділитись із вами думками медиків. У деякій мірі вони досить прямолінійні і, місцями, жорстокі. Але це варто прочитати любителям екстриму.
«Пекельна спека так і манить зануритися в холодну воду. Зробити це можна по-різному: спокійно зайти ногами у воду, а можна розбігшись, пірнути головою вперед. Твої знайомі так роблять? То чому б не спробувати, правда?
І ось тут вже підключається фактор несподіванки – ти можеш продовжувати все життя пірнати головою вперед і з тобою нічого не трапиться, або одного разу твоє життя може кардинально змінитися і вже ніколи не бути таким, яким воно було до цього останнього у твоєму житті стрибка.
До речі, необов’язково це може статися в незнайомому місці з необстеженим дном. Усе може статися там, де ти до цього пірнав 1000 разів. Просто саме цього разу щось пішло не так, була сильна течія, яка принесла якусь величезну колоду, яку не видно з берега, підвернулася випадкова людина, що пропливає поруч на сапі чи катамарані…
Хруст хребців, які ламаються, ти почуєш і відчуєш відразу, а потім ти ніби потрапиш у стан невагомості, тому що твоє ж тіло перестане тобі підкорятися. Ти вже не зможеш самостійно виплисти. Якщо тобі дуже пощастить, тебе встигнуть дістати з води, доки ти живий.

Але на таке не сподівайся, бо рятують дуже невеликий відсоток тих, хто зламав собі шию.
Якщо ж тобі все ж таки пощастило вижити, в твоєму житті почнеться справжнє ПЕКЛО, і ти можеш ще багато разів пошкодувати, що тебе врятували. Ти витимеш днями й ночами від нездатності користуватися своїм тілом і якщо не буде належного догляду, ти почнеш потихеньку гнити у пролежнях. Якщо тобі пощастить не померти в цей період, рано чи пізно прийде усвідомлення та прийняття свого стану.
Нарешті ти зрозумієш, що у більшості відсотків інвалідний візок на все твоє життя. Тобі не допоможуть чудодійні пігулки та надсучасні реабілітаційні центри. Тепер візок – це твої ноги і твій рух на все життя!
А далі перед тобою буде вибір, як жити далі. Здатись і повільно вмирати, чи вибрати шлях боротьби та повноцінного життя. А боротися доведеться щодня на кожному кроці (з байдужістю соціуму, з недоступною інфраструктурою, з глухотою влади, з власним неслухняним тілом).
Але повернемось до початку – всього цього можна уникнути, тільки зайшовши у воду ногами…»
Ваше життя та здоров’я у ваших руках. Бережіть себе! Не дайте нещасному випадку зламати свою долю!
О.Кириченко.