Місцева не значить українська – у Лютеньці відкрили «філію» церкви окупанта
На Полтавщині оголошено сигнал повітряної тривоги, гуде сирена. Повітряні сили повідомляють про пуск ракет у напрямку Миргородщини. А у цей же час, у Лютеньці, багаточисленна громада зібралася, щоб відзначити відкриття храму Української православної церви. Церкви, яка кілька років лукаво відхрещується від приставки мп (московський патріархат), та насправді, досі лишається її «філією»…
Простими словами – на 11 році війни, на Гадяччині, із усіма почестями, відкривається російська церква. Де здоровий глузд запитаєте ви? Чому не Православна церква України? Відповідь на ці питання одна – це все підтримує громада. Більше того, дивує не так позиція священика, який звик працювати у підпорядкуванні московії, як люди, які скупчились на богослужіння, чують молитви російською і не тільки мовчать, а цинічно продовжують захищати УПЦ. У них абсолютно нічого не здригається у серці й не болить душа від того, що зробили російські окупанти з благословення російської православної церкви в Україні. Пропаганда досі працює, дуже вдало і досить потужно.
На жаль, у Лютеньці сліпо вірять в те, що УПЦ відокремилась від РПЦ (кажуть, що священик показував документи, що церква українська). Дійсно, навесні 2022 року УПЦ Московського патріархату внесли зміни у свій Статут, щоб відмежуватись від рпц. Попри це, релігієзнавча експертиза Держслужби з питань свободи совісті засвідчила: УПЦ є структурним підрозділом російської православної церкви, продовжує перебувати відносно рпц у відносинах підпорядкування і не діє як самостійна (автокефальна). Більш того, жодних документів чи дій, які би свідчили про трансформацію УПЦ в самостійну відносно рпц релігійну організацію, просто немає.
У той же час, є безліч підтверджень тому, що «філія» російської православної церкви під назвою УПЦ мп десятиріччями працювала в Україні, підриваючи національну безпеку. Окремим священнослужителям УПЦ (мп) досі закидають і поширення російської пропаганди, і роботу на російські спецслужби. Непоодинокими були і випадки, коли у регіонах священики УПЦ (мп) відмовлялися відспівувати українських воїнів, які загинули на фронті. Щоправда, зараз на офіційному сайті УПЦ (мп) можна зустріти багато повідомлень про те, як єпархії освячують паски та великодні кошики для ЗСУ і переселенців. Мабуть, таким чином намагаються змити із себе кров тисяч невинно убитих українців…
Не дивлячись на це, під час обшуків у храмах УПЦ продовжують знаходити проросійську літературу, листування з «московськими кураторами» та паспорти рф. Згідно з офіційними повідомленнями за час повномасштабної агресії рф Служба безпеки України, відкрила близько 70 кримінальних проваджень щодо представників УПЦ (мп). 16 із них – щодо митрополитів. Серед викритих злочинів – 20 фактів держзради та колабораціонізму. 26 фігурантам-представникам УПЦ (мп) було повідомлено про підозру, а ще 19 уже отримали судові вироки. Невже цих фактів досі замало для того, щоб відкрити очі вірянам?
Від початку повномасштабного вторгнення кількість церков УПЦ мп, на території України зменшилася на 685 громад. Проте, на сьогодні, понад 8 тисяч церков УПЦ МП досі діють на території України. Серед них і 22 церкви на території Гадяччини, жодна із яких не виявила бажання змінити підпорядкування і перейти до ПЦУ (до того ж, як свідчить практика їхня кількість збільшується).
Мабуть, ні для кого вже не таємниця, що злочинна ідеологія «русского міра» виникла саме в середовищі російської православної церкви, структурним підроз- ділом якої є українська православна церква московського патріархату, яку так захищають прихожани, зокрема і в Лютеньці. Релігійне питання із лозунгами про «тиск на православ›я» роками використовувала росія, як метод гібридної війни проти України. Як стало зрозуміло із обговорення цього конфліктного питання на наших сторінках у соціальних мережах, деякі віряни закликають «не розпалювати релігійну ворожнечу», досі перекладають відповідальність з країни-агресора на вищі сили і пропагують думку «про скору і обовʼязкову перемогу московії і її царювання над світом»… На жаль, «руський мір» організовано вбивався в УПЦ десятиліття. І, вочевидь, засів досить глибоко, якщо навіть війна не допомогла його викорінити.
Скільки полеглих воїнів, своїх земляків потрібно провести в останній путь лютенчанам та й іншим громадам, щоб люди позбулися російської інтоксикації? Це питання, на жаль, без відповіді.
О. Кириченко.
