Лікар із загальної гігієни Сергій Бабак пояснює чому туберкульоз прогресує й загрожує нам?
Щорічно з 1 по 31 березня в Україні триває Всеукраїнський місячник боротьби з туберкульозом. З початку року на Полтавщині зареєстрували 42 випадки захворювання. Сергій Бабак, лікар із загальної гігієни, в. о. завідувача підрозділу Державної установи «Полтавський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров’я України», розповідає про загальну ситуацію щодо захворюваності в області та на Гадяччині.
Туберкульоз – одне з найбільш поширених та загрозливих захворювань людей, тварин, птахів у всьому світі, що залишається провідною причиною смертності населення. На глобальному рівні поки що не вдалося покінчити з цією особливо небезпечною інфекційною хворобою. За показниками захворювання на туберкульоз Україна займає 4 місце в європейському регіоні . В 2023 році в Україні на туберкульоз захворіло 19852 особи або 48,4 на 100 тис. населення. Загальнонаціональний показник захворюваності на туберкульоз у 2023 році виріс, у порівнянні з 2022 роком на 7,3%.
Приріст показника захворюваності на туберкульоз в Полтавській області за 2023 рік у порівнянні з попереднім роком становить 13,7%.
В Гадяцькому районі в 2023 році серед дорослих зареєстровано 25 випадків захворювань на туберкульоз (2022 р. – 20 випадків) або 51,6 на 100 тис. населення. Найвищі показники зареєстровані у Краснолуцькій (6), Петрівсько-Роменській (4), Лютенській (4) територіальних громадах.
Безумовно, головні причини нинішньої складної, напруженої епідситуації щодо туберкульозу – економічна скрута, незадовільне фінансування, міграційні процеси, воєнна агресія «рашистів» та інші об’єктивні й суб’єктивні обставини.
Туберкульоз не розрізняє посад, соціального статусу і однаково небезпечний для всіх. На нього може захворіти кожен! Ця хвороба проявляє себе агресивно, вражаючи всі вікові та соціальні групи населення в їхній найбільш працездатний і репродуктивний вік, дуже негативно діє на дітей. Надзвичайно актуальною є проблема туберкульозу серед дітей від народження до 17 років. За своїми анатомо-фізіологічними особливостями вони є найбільш чутливими до туберкульозної інфекції. Якщо на туберкульоз хворіють діти, це надзвичайна ситуація й негативний прогностичний фактор. Бо в підсумку хворітимуть і ті, хто їх оточує. Чому так ? Бо діти є своєрідним віддзеркаленням глобальних соціальних, екологічних і медичних проблем дорослого населення. Вони першими реагують на соціально-економічне неблагополуччя , а їхнє здоров’я є своєрідним індикатором епідеміологічного стану суспільства. Зростання захворюваності дорослого населення в період погіршення епідеміологічної ситуації щодо туберкульозу спричинило підвищення рівня інфікування на туберкульоз дитячого населення. Це захворювання в Україні помолодшало, і 35 відсотків дітей, які не були щеплені проти туберкульозу з різних причин, нині хворіють.
Згідно зі статистичними даними, показник захворюваності на туберкульоз органів дихання не зменшується. В Україні за 2015-2023 роки на нього захворіли 5 289 дітей. Найбільше випадків захворювання у Дніпропетровській області – 806, у Запорізькій – 496, Одеській – 434. У Полтавській області було зареєстровано 98 випадків. 2023 року захворюваність на туберкульоз органів дихання серед дітей в Україні порівняно з 2022 роком зросла на 45%, тоді як серед дорослого населення – на 9,21%. Усе це свідчить про невтішні результати, і ми маємо звернути особливу увагу на захист від небезпечних інфекційних хвороб наших дітей.
На Полтавщині минулого року зареєстровано 16 випадків туберкульозу в дітей, що на 3 більше порівняно 3 2022 роком.
Розвитку захворюваності в інфікованих дітей сприяють не лише медико-соціальні фактори, а й відсутність у батьків розуміння про те, що все краще необхідно віддавати дітям. Батьки мають звернути увагу на фізіологічний стан дитини: якщо вона відмовляється від їжі, у неї з’являється підвищена нічна пітливість, лихоманковий рум’янець, вона швидко втомлюється, із часом з’являється субфібрильна температура (увечері – до 37,50 С), це вже причини для того, щоб бити сполох. Несвоєчасне звернення батьків до лікаря загрожує розвитком у дітей форм туберкульозу, властивих дорослим. Потрібно пам’ятати, що нерегулярний прийом ліків призводить до нечутливості паличок туберкульозу до них. Внаслідок цього розвиваються так звані резистентні форми туберкульозу, які важко піддаються лікуванню.
Що ж до самої хвороби, то її збудником є мікобактерія – паличка Коха, яка вражає всі органи й системи організму людини: очі, кістки, шкіру, сечову систему, кишківник тощо. Найчастіше зустрічається туберкульоз легень. Збудник туберкульозу є одним із найбільш стійких мікроорганізмів у навколишньому середовищі. У річковій воді він може жити близько 5 місяців, у грунті – від 3-х до 1- 2 років, у вуличному пилу – 10-15 днів, на одязі, предметах – протягом багатьох місяців, в умовах кімнатної температури ( в темному місці ) – близько 4 місяців. Бактерії туберкульозу довгий час можуть виживати в молочних та м’ясних продуктах. Кип’ятіння знищує їх протягом кількох хвилин, сонячні промені – через 30 хвилин, а ультрафіолетові – через 2-3 хвилини. Джерелом інфекції є хвора на «відкриту» форму туберкульозу людина, понад 55 видів тварин, зокрема сільськогосподарських, 25 видів птахів, риб, а також заражені продукти тваринного й рослинного походження, грунт, органічні й неорганічні речовини, в яких живуть і розмножуються збудники туберкульозу. Один зі шляхів передачі інфекції – повітряно-крапельний (через крапельки мокротиння і слини при кашлі, чханні, розмові: хворий із мокротинням виділяє 15-20 мільйонів мікобактерій на день). Вважається, що один хворий протягом року може інфікувати 10-15 здорових осіб. Також можливий повітряно-пиловий метод зараження (найчастіше в житлі туберкульозного хворого), а ще – контактно-побутовий (особливо за наявності значної неохайності хворого, забрудненої білизни, одягу, рушників, при поцілунках тощо) та харчовий шляхи.
Основними ж симптомами захворювання на туберкульоз є кашель понад 2 тижні, підвищена температура тіла, утруднене дихання, біль у грудях, поганий апетит, постійна слабкість, безпричинна втрата ваги, підвищена пітливість вночі, кровохаркання (наявність крові у мокротинні, що виділяється при кашлі) тощо. Що треба робити? Якомога швидше звернутися до лікаря. Не затягуйте часу й не займайтеся самолікуванням. Своєчасне виявлення захворювання має велике епідеміологічне значення , адже після встановлення діагнозу хворому негайно призначають лікування, а поширення інфекції зводиться до мінімуму через 6-8 тижнів після початку лікування, заразливість хворого знижується в десятки разів. Своєчасне кваліфіковане лікування дає змогу в 95% випадків повністю вилікувати туберкульоз.
Вакцинація ж населення, й зокрема дітей, є бар’єром для епідемій, а профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюку, правцю, кору обов’язкові. Дуже важливим стратегічним напрямком для розв’язаня проблеми захворюваності на інфекційні хвороби або їхньої ліквідації є максимальне охоплення вакцинацією дитячого та дорослого населення (не менше 95%) та дотримання календаря щеплень. Лише за таких умов формується достатній рівень колективного імунітету, а в дитячому віці створюється базовий імунітет, який дасть змогу дитині не потрапити в зону ризику щодо епідемічних ускладнень. Вакцинацію проти туберкульозу БЦЖ-вакциною здійснюють у пологовому будинку на 3-5 день життя дитини. Імунітет у неї виникає вже на 6-8 тижні. Аналіз вакцинації БЦЖ-вакциною в нашому регіоні за 2023 рік свідчить про низький відсоток щеплень серед дітей до 1 року, він сягає лише 79,7% ( а Україні – 83,5%) , що зумовлено тривалою відсутністю вакцини та туберкуліну для проведення щеплення дітям віком старше 2 місяців. Дуже важливо, щоб діти були щеплені стовідсотково.
Отже, основними стратегічними напрямками боротьби з туберкульозом є виявлення, ізоляція хворих та їхнє своєчасне лікування. За розрахунками експертів, близько чверті випадків залишаються невиявленими й не облікованими. Таким чином, в Україні маємо приблизно 10 тисяч невиявлених випадків туберкульозу, що піддаються лікуванню, та понад 20 тисяч випадків туберкульозу, стійкого до багатьох лікарських препаратів. Виявлення хворих, їхнє своєчасне лікування, ізоляція та моніторинг за епідситуацією є основними принципами профілактики цього захворювання.
Зростання ж захворюваності серед дорослого населення спричинило підвищення рівня інфікування на туберкульоз серед дітей. Зростання захворюваності серед дітей – надзвичайно неблагополучна прогностична ознака, яка свідчить про те, що в найближчі роки ми не зможемо очікувати покращення епідемічної ситуації щодо туберкульозу. Річ у тому, що ризик інфікування дітей із вогнищ туберкульозу в понад 20 разів вищий, ніж у разі здорового оточення. Отож туберкульоз прогресує й загрожує всім нам. Тому треба робити все можливе, щоб уберегтися від цього лиха: дотримуватися здорового способу життя, відмовитися від шкідливих звичок тощо. Об’єднавши зусилля, ми зможемо подолати цю підступну хворобу.
