Два роки великої війни – ми навчилися жити воюючи
З моменту повномасштабного вторгнення росії в Україну минає два роки. За цей час усі ми стали сильнішими, витривалішими, мудрішими. Не дивлячись на психологічний відбиток, який залишає війна на житті та емоційному стані українців (здатність мріяти, планувати, адаптуватися, приймати зміни і втрати), у військовому плані ми маємо певні здобутки.
До другої річниці повномасштабного вторгнення розповімо про те, як Україні вдалося налагодити і розширити оборонно-промисловий комплекс.
Знайти нові точки опори
Усі добре розуміють, що Україні не варто постійно спиратися лише на підтримку партнерів або сприятливе інформаційне та геополітичне тло. Тому, головне, що ми зрозуміли і, сподіваємось, почали вчитися – це жити воюючи. 2022 рік – це був рік стійкості всередині, але в режимі виживання – вистояти. 2023 був роком переходу і невизначеності, а 2024 – рік пошуку стійкості всередині України в стратегічних своїх цілях. Треба навчитися конкурувати, але воюючи, не за рахунок національного інтересу та безпеки. Ми маємо налаштувати своє життя на умови постійної війни.
Відповідно, Україна різко взялася розширювати свій оборонно-промисловий потенціал, щоб з часом бути здатною задовольняти свої військові потреби за значного скорочення іноземної військової допомоги.
Перспективи щодо утримання своїх збройних сил обмеженою допомогою в довгостроковій перспективі чудові. Україна є сильно індустріалізованою з високоосвіченим і технічно підготованим населенням. У радянський період вона мала величезну збройову промисловість і продовжувала залишатися значним експортером зброї після здобуття незалежності. російська окупація ключових промислових районів і знищення важливих центрів виробництва зброї, особливо Харківського танкового заводу, погіршили, але не знищили міцну основу, на якій Україна може побудувати життєздатну ОПБ для підтримки своїх військових сил у майбутньому.
Українське збройове виробництво
З початку російського повномасштабного вторгнення Україна розширює свої можливості оборонно-промислової бази (ОПБ) усередині країни та за кордоном, щоб компенсувати дефіцит боєприпасів та зброї, ремонтувати військову техніку та розробляти нову зброю. Внутрішня збройна промисловість України у 2024 році тепер виробляє більший обсяг зброї, ніж це було до повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році, попри спроби росії зруйнувати українську ОПБ.
Наприкінці 2023 року Зеленський заявив, що Україна у 2023 році виробила втричі більше техніки та зброї, ніж у 2022 році. Укроборонпром – українська державна акціонерна компанія, яка об’єднує підприємства оборонної промисловості України – у 2023 році збільшив виробництво на 62 відсотки порівняно з 2022 роком.
Наразі України виробляє наступну зброю та боєприпаси (перелік є частковим):
Артилерія і важкі боєприпаси
Міністр промисловості України Олександр Камишин заявив, що в 2023 році Україна збільшила виробництво мінометних снарядів у 42 рази, а артилерійських снарядів – у 2,5 рази.
Україна відновила виробництво власних реактивних систем залпового вогню «Вільха» у 2022 або 2023 роках. Ракети «Вільха-М» мають більший радіус дії (130 км) і більше корисне навантаження, ніж ракети GMLRS, які випускаються американськими M142 HIMARS, які мають радіус дії 77 км. Український Forbes 10 березня 2023 року повідомив, що українські війська використовували ракети «Вільха-М» для ударів по тилах на окупованій території України, вказуючи на те, що українська промисловість відновила виробництво ракет, яке припинилося після 2021 року. Forbes зазначав, що Україна планує виробляти версію ракети «Вільха» зі збільшеною дальністю, до 150 км.
Україна почала власне виробництво 155-мм снарядів невеликими обсягами не пізніше вересня 2023 року. Ці снаряди є типом боєприпасів за стандартом НАТО, які використовуються 155-мм гарматами із Заходу, які український ОПК ніколи раніше не виробляв (еквівалентний радянський снаряд — 152 мм). Внутрішнє виробництво 155-мм снарядів в Україні, ймовірно, збільшиться протягом наступних трьох років. У грудні 2023 року українські чиновники підтвердили, що Україна підписала угоди з двома неназваними американськими компаніями про спільне виробництво 155-мм боєприпасів в Україні, і що реалізація цих угод триватиме від двох до трьох років.
Зараз Україна також виробляє власну 155-мм самохідну гаубицю 2С22 «Богдана». 2S22 Богдана почала розроблятися в 2018 році, увійшла в виробництво в січні 2023 року і почала підтверджене розгортання на фронті не пізніше травня 2023 року. Україна виробляла шість гаубиць «Богдана» на місяць станом на грудень 2023 року.
У 2022-2023 роках українські виробники зброї налагодили нові лінії серійного виробництва радянських 82-мм і 120-мм мінометів, 122-мм артилерійських снарядів і 125-мм танкових боєприпасів для танків Т-64, Т-72 і Т-80 за межами України разом із союзниками по НАТО. У європейських державах із складами боєприпасів радянського зразка до січня 2023 року в основному закінчилися снаряди калібру 122 і 152 мм. У січні 2023 року було вперше візуально підтверджено, що 152-мм снаряди українського виробництва використовувалися на передовій. Внутрішнє виробництво в Україні протитанкових ракет «Стугна-П» і «Корсар» також зросло на невизначені обсяги після повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Бронемашини
Виробництво броньованої техніки в Україні також зростає. У грудні 2023 року українські чиновники повідомили, що виробництво бронетранспортерів в Україні зросло в 3,4 рази з 2022 по 2023 роки, а виробництво БТРів в Україні зросло в п’ять разів з весни 2023 року по грудень 2023 року. Міжнародна підтримка допомогла Україні відновити виробництво ходової частини танків, хоча Україна більше не може виробляти танки повністю. Однак ми ремонтуємо пошкоджені танки в Україні. Повідомляється, що у 2022 році українські працівники відремонтували понад 5000 одиниць бронетехніки в тилових районах.
Дрони
З початку повномасштабного вторгнення росії до листопада 2023 року виробництво безпілотників в Україні зросло більш ніж у сто разів. У 2022 році безпілотники виготовляли лише 35 українських компаній. Станом на жовтень 2023 року в Україні було понад 200 компаній (більшість з яких приватні), які виробляли різні типи безпілотників для української армії. Понад 50 українських державних і приватних компаній зараз виробляють боєприпаси для безпілотників вагою від 300 г до 10 кг. У грудні 2023 року Україна виготовила 50 000 дронів FPV, і українські чиновники прогнозують, що українська індустрія дронів виготовить один мільйон дронів FPV у 2024 році (або близько 83 000 дронів FPV на місяць).
Україна розвиває власні можливості для завдання ударів великої дальності. Українські чиновники оголосили, що в січні 2023 року Україна випробувала ударний безпілотник-камікадзе з радіусом дії 1000 км. За їхніми словами, цей безпілотник дальнього радіусу дії почали виробляти спільно з міжнародними партнерами (імовірно, що базуються в Європі) і Україна виготовить 1000 таких безпілотників до кінця 2024 року.
Протиповітряна оборона
Україна працює над запуском виробництва власних зенітно-ракетних комплексів. У липні 2023 року українські офіційні особи повідомили, що Україна розробляє дві нові зенітно-ракетні системи (одна, можливо, базується на конструкції ракет «Нептун») і вже провела випробувальні польоти ракет.
Також, українські волонтери розробляють недорогу крилату ракету «Трембіта» класу «земля-земля» з дальністю 140 км для масового виробництва – для подолання російської протиповітряної оборони.
Радіоелектронна боротьба
Україна має досвід виробництва систем радіоелектронної боротьби (РЕБ) з 2014 року та інвестує в подальший розвиток спеціалізованих систем РЕБ після повномасштабного вторгнення росії. Зараз Україна виробляє декілька спеціалізованих систем РЕБ – хоча й не в великих масштабах – деякі з яких, як повідомляється, кращі за російські системи РЕБ. Україна розробляє спеціалізовані системи РЕБ для захисту українських військ від російських безпілотників.
Тактичне спорядження
Україна все більше самозабезпечується військовими бронежилетами. У листопаді 2023 року Міністерство оборони України заявило, що українські виробники виробляють «практично весь обсяг засобів захисту», які закуповує МО України, і що Україна прагне виробляти всі бронежилети, шоломи, тактичне спорядження, одяг, та продовольчі пайки вітчизняного виробництва в Україні.
Розширена багатостороння оборонно-промислова база
Зусилля України щодо встановлення незалежності оборонної промисловості також зміцнюють європейську ОПБ, оскільки Україна працює над інтеграцією з європейськими партнерами. Наприкінці 2023 року Україна створила Альянс оборонної промисловості — асоціацію, яка дозволяє міжнародним виробникам оборонної промисловості працювати з українським ОПК, і 38 компаній з 19 країн приєдналися до альянсу.
Під час форуму Україна прийняла понад 250 оборонних компаній із понад 30 країн світу для налагодження спільного виробництва зброї в Україні, а також українського виробництва зброї за кордоном. Україна підписала з іноземними партнерами щонайменше 20 угод і меморандумів про виробництво безпілотників, ремонт військової техніки та спільного виробництва бронетехніки та боєприпасів, обмін технологіями та постачання комплектуючих.
Спільні виробничі ініціативи України за кордоном передбачають передачу українських технологій і розміщення українських спеціалістів на закордонних підприємствах і дозволяють Україні виробляти обладнання в місцях, безпечних від нападу росії.
Європейські держави та компанії беруть на себе провідну роль у розвитку ОПБ України та зобов’язуються відкривати виробничі підприємства в Україні, щоб підтримати опір України російській агресії. Німецький виробник зброї Rheinmetall і Укроборонпром у 2023 році уклали стратегічну угоду про технічне обслуговування та ремонт наданої Німеччиною бронетехніки та зареєстрували спільне підприємство.
Також у 2023 році компанія Rheinmetall оголосила про відкриття в Україні центру ремонту танків Leopard та іншої техніки, наданої Німеччиною, і вже навчала українських спеціалістів у Німеччині для комплектування цього центру. Повідомляється також, що Rheinmetall планує розпочати виробництво німецької бронетехніки, такої як бронетранспортери TPz Fuchs і бойові броньовані машини Lynx, в Україні в 2024-2025 роках. Інший німецький виробник, Flensburger Fahrzeugbau Gesellschaft, будує центр ремонту бронетехніки та танків Leopard 1 на заході України.
На початку 2024 року Україна і Великобританія підписали угоду про безпекову співпрацю, в якій зазначено, що Велика Британія продовжить надавати підтримку Україні протягом 10 років, щоб зменшити наявні вузькі місця в ланцюзі поставок, які перешкоджають розвитку виробництва зброї та боєприпасів в обох країнах.
Туреччина, яка входить до НАТО, будує в Україні нове підприємство з виробництва безпілотників і сервісний центр. Провідний виробник безпілотників Baykar оголосив , що Туреччина відкриє завод на початку 2025 року. Будівництво вже ведеться.
Влітку 2023 року Україна та Швеція оголосили про намір спільно виробляти в Україні БМП CV90 і обговорили виробництво, ремонт і технічне обслуговування VS90 в Україні.
Країни Східної та Центральної Європи використовують свої наявні виробничі бази важкої промисловості та інвестують у спільне з Україною виробництво зброї – Укроборонпром» і польський виробник зброї Polska Grupa Zbrojeniowa домовилися про спільне виробництво 125-мм танкових снарядів у Польщі.
Від минулого року чеські компанії Sellier & Bellot, SwAero Vodochody, Czechoslovak Group і Vojensky opravarensky podnik беруть участь у шести спільних з Україною проектах з виробництва боєприпасів і стрілецької зброї, ремонту танків Т- 64 і Т-72, а також спільне виробництво легких штурмовиків F/A-259 Striker.
Міністерство стратегічної промисловості України та Асоціація оборонної та аерокосмічної промисловості Естонії у 2024 році підписали меморандум про взаєморозуміння, спрямований на підтримку розробки та виробництва безпілотників і систем електронної боротьби.
Країни Західної Європи так само стимулюють продаж зброї Україні та розробляють спільні виробничі ініціативи для підтримки очікуваного збільшення європейського оборонного виробництва. І на цьому список допомоги від партнерів не закінчується.
Загалом, оборонна промисловість України та Європи, ймовірно, зможе суттєво збільшити обсяги виробництва та стати більш самодостатньою протягом кількох років. Українці знають, як керувати великою збройовою промисловістю. В Україні було процвітаюче виробництво та експорт зброї до того, як росія вторглася в країну. Україна була четвертим у світі експортером зброї у 2012 році та дев’ятим найбільшим експортером зброї до 2015 року після вторгнення росії в Україну в 2014 році.
Станом на 2019 рік Україна все ще була 12-м найбільшим світовим експортером зброї, незважаючи на погіршення її промислового потенціалу через п’ять років тривалої (частково замороженої) війни. Україна має інтелектуальний капітал для ведення збройової промисловості. В оборонній промисловості України станом на кінець 2023 року працювало 300 000 працівників у близько 500 різних компаніях, з яких майже 400 є приватними.
Українське власне виробництво зброї у 2024 році рясніє інноваціями. Українська оборонна промисловість є піонером системної інтеграції між обладнанням НАТО та радянської епохи, розробкою зброї радіоелектронної боротьби та всіма сферами боротьби з дронами в безпілотних літальних, морських і наземних апаратах. Україна має шанс стати на власні ноги в майбутньому, якщо вона рішуче розширить свої можливості зараз.
Українці вистояли й довели свою спроможність перемагати російську військову агресію. Сьогодні Україна ефективно стримує її завдяки зусиллям на військовому, дипломатичному, інформаційному полях. Ми маємо унікальний досвід ведення бойових дій. Тому, ми просто зобов’язані шукати шляхи здобуття переваги над противником та створювати умови, за яких противник відмовиться від подальшої агресії. І основний варіант здобути перевагу над ворогом – нарощувати, накопичувати і ефективно опановувати бойовий потенціал і весь арсенал порівняно дешевих, новітніх і вкрай ефективних засобів. Це дасть змогу виграти науково-, технічно-, технологічно-тактичний бій і приведе Україну до перемоги.
Ми боротимемося і надалі, доки не звільнимо від окупанта останній сантиметр української землі.
Підготувала Оксана Кириченко за матеріалами Forbes, Ukrinform, Texty.org.ua, Radiosvoboda.
Фотр ілюстративне .
