росія не змогла відібрати у нас державу, але потроху відбирає людяність… Як доказ цьому – випадок, який стався днями у Вельбівці.
Оля Потапенко надіслала у повідомлення групи:
«Увечері, мій чоловік із сином їхав із Гадяча в Лютеньку, через Вельбівку. Проїхавши зупинку в центрі. Хтось розбив скло в автомобілі. Немає слів, що за нелюди… Пишу це, щоб люди знали, що небезпечно їздити в темний час через Вельбівку».
У соціальній мережі одразу почалося обговорення ситуації. Як виявилось, це не єдиний випадок, який стався останнім часом – того ж вечора, камінням пошкодили скло у ще одному автомобілі, який проїздив повз зупинку в центрі Вельбівки. Та й раніше люди скаржились на невідомих осіб, які пошкоджують камінням автомобілі. Звісно, у більшості коментарів підтримували родину Потапенків, турбувалися про здоров’я і психологічний стан дітей, які неабияк перелякалися, сидячи в машині. Вікторія Вікторова: «Звертайтеся в поліцію, як мінімум, щоб оформили ДТП. А там дільничний хай шукає, хто такий сміливий з кущів камінням кидається, як неандерталець. Це дорога загального користування, а не чиясь приватна власність, хто б там її не робив». Наталія Голубенко: «Скільки по селах та містах їздили, вперше бачу, щоб камені кидали. Ви що – дикуни? Цей камінь міг спричинити смертельну аварію, щоб ви тоді казали?»
Але, яким було наше здивування, коли серед коментаторів знайшлися й такі, хто став на захист зловмисників: Лідія Івко: «Людям просто не подобається, щоб їхали селом». Сергій Кійко: «Тому, що за місяць 2 збитих пішохода (в т.ч. дитина) у Вельбівці. Якщо не помиляюсь дорога на Лютеньку в об’їзд Вельбівки по трасі. Вони для себе зробили дорогу я їх розумію. До речі у Вельбівці обмеження 50 чи всі дотримуєтесь його?» Вікторія Северін: «Якби ви рухались з тією швидкістю, якою потрібно по населеному пункту, ніхто б не подумав у вас кидати камені. Знаєте, коли ідеш із дитиною по наші дорозі і отакий двіж-париж твориться, коли люди їдуть із швидкістю 120-160, то єдине бажання – або перелізти че- рез забор, або на нього…»
Чесно кажучи, такі коментарі шокували – як у наш час, в цивілізованому суспільстві, можна вирішувати проблеми ніби дикуни? Розуміємо, що протягом кількох років усі перебувають у вкрай тривожному стані, але ж у будь яких ситуаціях потрібно перш за все залишатися людьми! Так, ми, усі, хто користувався і далі вимушений користуватись цією дорогою, також шоковані станом відрізка дороги від Гадяча до Лютенського повороту. Нам також не подобається накидати декілька десятків кілометрів, об’їжджаючи через Вельбівку. Повірте, ми, абсолютно не в захваті. Проте, ми не вороги один одному, а вельбівчанам так точно. Ми всі разом заручники цієї ситуації. Усім це набридло, але ж потрібно якось жити, підтримувати один одного, ставитися з розумінням і хоча б елементарною повагою. Так склалося, в країну прийшло велике горе і коштів на ремонти усіх доріг катастрофічно не вистачає. Та більшість згодна терпіти, відсутність ремонту дороги, адже усі вільні кошти потрібно спрямовувати на підтримку ЗСУ. Але, як бачимо, все ж залишились у нашому суспільстві неандертальці, які вважають дорогу загального користування – своєю власністю, якою ніхто, окрім них, користуватися не повинен. І воюють вони за «свою» дорогу середньовічними методами – кидаючи каміння в автомобілі своїх же земляків. Вони не задумуються, що такі дії можуть спричинити ДТП, чи травмувати водія і пасажирів. Їм байдуже на інших, на те, що людям якось потрібно діставатись додому чи до роботи, або ж навідувати рідних. Вони й надалі не планують зупинятися, а хочуть продовжувати «війну» і, якщо не допоможе каміння, ладні перегороджувати дорогу, аби тільки «їхніми» вулицями не їздив ніхто окрім них…
Одним словом, такими діями Вельбівка потроху перетворюється на Махачкалу, де також кидали камінням в «неугодних»… І винними у всій цій страшній ситуації перш за все вважаємо голову громади, старосту села та дільничного офіцера поліції, які замість того, щоб поговорити із населенням громади (адже таке стається не вперше), заспокоїти, вгамувати людей і погасити градус напруги, обрали позицію вичікування і здалеку спостерігають за розвитком подій, цим самим ще більше розпалюючи проблему. І наостанок – тим, кому дуже хочеться воювати, радимо це робити не у Вельбівці. На жаль, країна ще не впоралась із зовнішнім ворогом-окупантом, тож у вас є можливість проявити свої «здібності». «БМ»
