Усе про хімічну зброю: інструкція як уберегтися

В умовах теперішньої війни на території України потрібно бути готовим до використання російським агресором різноманітних видів зброї, в тому числі і хімічної. Про алгоритм дій у разі хімічного отруєння розповідає КНП “Гадяцький ЦПМСД”

Що таке хімічна зброя?
Хімічна зброя – це отруйна речовина (ОР), що використовується для завдавання умисної смерті або шкоди через свої токсичні властивості.

Засоби доставки та застосування ОР:

авіаційні бомби
керовані та некеровані ракети
міни, торпеди, фугаси
артилерійські снаряди
гранати, шашки

Як діяти у разі хімічної атаки?

Щільно зачиніть вікна та двері, вентиляційні отвори.
Щілини у вікнах заклейте скотчем.
Увімкніть радіоприймач чи телевізор для отримання подальших вказівок.
Вимкніть електроприлади, газ та воду.

Якщо отримали повідомлення про потребу негайної евакуації:

Одягніть максимально закритий одяг, візьміть аптечку та речі першої необхідності і швидко та без паніки покиньте приміщення.
Використовуйте протигаз, а за його відсутності – ватно-марлеву повʼязку.
Рухайтеся поперек потоку повітря чи вітру.
Не вживайте води та їжі.
Нижче перелічені одні з найбільш часто використовуваних у якості хімічної зброї отруйних речовин.

Зарин
Зарин — це створений людиною бойовий хімічний агент, який класифікується як нервово-паралітична речовина. Він являє собою прозору, безбарвну рідину, яка в чистому вигляді не має запаху та смаку. Однак зарин може перетворюватися в пару (газ) і поширюватися в навколишнє середовище. Отрута перешкоджає належній роботі ацетилхолінестерази, і в залежності від важкості блокади цього ферменту виділяють різні ступені отруєння зарином: легкий, середній та важкий.

Симптоми ураження зарином наступні:

двоїння в очах, біль при рухах очних яблук
підвищена пітливість
тахікардія, яка змінюється брадикардією
підвищений АТ
нудота, блювання та/або абдомінальний біль
слабкість, головний біль
бронхоспазм (нагадує приступ бронхіальної астми)
при найтяжчій формі ураження – судоми та параліч (параліч дихальних мʼязів призводить до блискавично швидкої смерті)

Перша допомога при ураженні зарином

Негайно покиньте місцевість, де був здійснений викид зарину. Якщо викид був здійснений на відкритій місцевості – піднімайтеся на якомога вищий поверх, так як зарин важчий за повітря і опускається до нижче лежачих шарів.
Звільніться від одягу, на який потрапив зарин. При потраплянні на шкіру негайно змийте залишки речовини зі своєї шкіри великої кількістю води з милом.
Якщо зарин потрапив в очі – промийте їх під проточною водою або фізіологічним розчином кімнатної температури протягом 10-15 хвилин. Закапувати очі 1% розчином атропіну кілька разів на день протягом 3 діб. Якщо ви носите контактні лінзи, зніміть їх перед промиванням очей і не одягайте опісля.
Якщо зарин проник у ваш організм аліментарним шляхом – не потрібно викликати блювання та вживати воду чи будь-що інше.
Антидотами зарину є: 0.1% розчин атропіну, який вводиться підшкірно:
по 1 мл 3-4 рази на добу при ураженні легкого ступеня
при ураженні середнього ступеня по 2-4 мл, повторюючи введення кожні 20-30 хв по 1-2 мл до покращення стану або появи симптомів атропінізації (розширення зіниць, сухість та почервоніння шкіри, пригнічення секреції слини, тахікардія)
при ураженні важкого ступеня по 4-6 мл, повторюючи кожні 3-8 хв по 1-2 мл до припинення судом або появи симптомів атропінізації або при легкому чи помірному ураженні дорослим та підліткам 2–4 мг внутрішньом’язово
при легкому чи помірному ураженні дітям: немовлятам від 0 до 2 років 0,05 мг/кг внутрішньом’язово; дітям від 3 до 7 років 1 мг внутрішньовенно; дітям від 8 до 14 років 2 мг внутрішньовенно
при важкому ураженні дорослим та підліткам 6 мг внутрішньом’язово або 5 мг внутрішньовенно
при важкому ураженні дітям: немовлятам від 0 до 2 років: 0,1 мг/кг в/м або в/в; дітям від 3 до 7 років 0,1 мг/кг в/м або в/в; дітям від 8 до 14 років 4 мг в/м або в/в. Повторюйте початкову дозу атропіну (максимум 2 мг) кожні 5-10 хвилин, поки симптоми не зменшаться.
реактиватори холінестерази (застосовуються в перші години):

дипіроксим (15% розчин 1 мл в/в або п/ш)
При судомах – введення бензодіазепінів.

Хлор та аміак
Хлор – це отруйна речовина задушливої дії; газ жовто-зеленого кольору із різким подразливим запахом. Зберігається і транспортується він у рідкому стані. Коли рідкий хлор вивільняється, він швидко перетворюється на газ та розповсюджується.

Основні симптоми ураження хлором:

Затуманений зір
Пекучий біль, почервоніння та бульбашки на шкірі при впливі газу.
Відчуття печіння в носі, горлі та очах
Утруднене дихання або задишка
Нудота і блювота
Сльозотеча
Аміак є токсичним газом або рідиною, здатен вражати людський організм, а у великих концентраціях може призвести до смерті. Побутовий аміак значно менш концентрований; рідко викликає опіки, але має подразнюючу дію.

Основні симптоми ураження аміаком:

хімічні опіки на шкірі
почервоніння очей
сльозотеча
подразнення носа і горла
кашель
відчуття задухи
задишка
Перша допомога при ураженні хлором чи аміаком

Залиште місце, де був здійснений викид речовини, і вийдіть на свіже повітря. При викиді хлору пересувайтеся по підвищеннях, тому що хлор важчий за повітря і завжди опускатиметься в низинні райони, якщо хімічна атака була здійснена аміаком – рухайтеся низинами, так як аміак легший за повітря.
Використовуйте протигаз, а за його відсутності – ватно-марлеву повʼязку, змочену водою чи 5% розчином питної соди (при ураженні хлором) або оцтової чи лимонної кислоти низької концентрації (при ураженні аміаком).
При потраплянні парів в очі, зніміть контактні лінзи (за наявності) та промийте очі проточною водою протягом 10-15 хвилин.
Зніміть одяг (не можна знімати через голову, замість цього – розріжте або розірвіть тканину), швидко вимийте все тіло водою з милом при найпершій можливості.
Антидоту проти впливу хлору та аміаку не існує, найкращий засіб проти них – це вода. Лікування полягає у якнайшвидшому виведенні отруйної речовини з організму та наданні підтримуючої медичної допомоги.

Іприт
Сірчаний іприт є різновидом хімічної зброї шкірно-наривної дії. Під час Першої світової війни він широко застосовувався для хімічних атак. Іприт може перебувати у газоподібному, рідкому та твердому стані і зазвичай має характерний запах гірчиці або часнику. Вітер може розносити іприт на дуже великі відстані і знаходитися в навколишньому середовищі 1-2 дні, а при зниженій температурі повітря навіть тижнями чи місяцями. Ураження іпритом може мати кумулятивний ефект.

Основні симптоми ураження іпритом:

Шкіра: почервоніння та свербіж, які з часом можуть змінитися на жовті пухирі на шкірі.
Очі: роздратування, біль, набряк і сльозотеча, світлочутливість, при важкому ураженні – сильний біль або сліпота, що триває до 10 днів.
Дихальні шляхи: нежить, чхання, захриплість голосу, задишка та кашель.
Травний тракт: біль у животі, діарея, лихоманка, нудота та блювота.
Ураження кісткового мозку: сповільнення гемопоезу (панцитопенія).
Перша допомога при ураженні іпритом

Покиньте місце пригоди. Якщо викид іприту стався на вулиці, підніміться на якомога вищу точку, адже іприт важчий за повітря та буде осідати у нижніх шарах.
Негайно звільніться від контамінованого одягу.
Негайно промийте уражені ділянки шкіри великою кількістю води, також можна використовувати 0.2-0.3% розчин хлораміну; при потраплянні іприту в очі – також промийте їх. Можна захистити очі, використовуючи темні окуляри.
При потраплянні іприту через ротову порожнину ні в якому разі не викликайте блювання.
Зверніться за медичною допомогою.

“БМ”