«…Це людина, яка розвалила район» – екс-голова Гадяцької РДА знову намагався захистити честь та гідність у суді
Гадяцької райдержадміністрації та районної ради вже не існує кілька років. Не дивлячись на це, колишні чиновники досі чубляться і намагаються відновити справедливість. Наприклад, у листопаді, в залі суду в м. Гадяч розглядали цивільну справу за позовною заявою про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди. Як стає зрозуміло із повного тексту, позивався екс-голова колишньої Гадяцької РДА Олексій Матюшенко до колишнього депутата Гадяцької райради Миколи Грицана.
У ході засідання встановили, що у позовній заяві позивач вказує, що на 50 сесії 7 скликання Гадяцької райради, на якій були присутні депутати, керівники і працівники Гадяцької РДА, її відділів та інших структурних підрозділів, відповідач поширив недостовірну інформацію стосовно нього, а саме під час виступу говорив:
«Треба так, щоб приходе голова і він сьогодні прозвітувався: що він, скільки коштів поцупив із бюджету і де шукати. Я взагалі-то підкажу, де шукати ці кошти. Кошти шукати треба в голови РДА, який створив 54 фірми – фізичних осіб, і просто миються гроші. Я не дарма запитав у КП «Сервіс»: «Скільки проектно-кошторисна документація обійшлася?». Він сказав мені «2 мільйона». Ну я так і не зрозумів. Проектно-кошторисну документацію готовить пан голова. Виготовили – з бюджету забрали. Скільки треба батарейок на 2 мільйона?».
Позивач вказував, що ця інформація недостовірна, оскільки він 13.05.2014 припинив підприємницьку діяльність як ФОП, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, він не являється власником, засновником, директором будь-яких товариств. Твердженням відповідача : «поцуплені кошти з бюджету необхідно шукати голови РДА», де фактично названо його особою, яка є злочинцем, тобто вказано на винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, як на доведений факт та порушено принцип презумпції невинуватості. Цю інформацію можна перевірити на предмет дійсності шляхом з`ясування наявності вироку суду, який набрав законної сили.
Окрім того відповідач говорив про будинок, який придбали у якості дитбудинку дитячого типу, вказував, що його придбано через підставну особу поставив питання і так дальше. Просив ці факти перевірити.
«Голова кругом іде в голови РДА: скільки поцупить ще грошей… Один пісочок по 3 тисячі тон, де закладається у бюджет, і скільки вони пісочку потягли, на мільйони коштів. То я думаю, що депутатський запит він дійде до останньої точки, яка єсть в Україні. І ми таки спробуємо відправити запит.
Ні, якщо я не прав у цих фактах, я обіцяю перед усім загалом, сказати: я винуватий, я наклеп зробив». Це я при всіх обіцяю, якщо це буде наклеп».
Позивач вказував, що відповідач його звинуватив у вчиненні злочинів при купівлі житла для дитячого будинку сімейного типу, а також у крадіжці піску. Цю інформацію він також називав недостовірною. Пояснював, що згідно купівля-продаж житлового будинку відбувалася відповідно до розпорядження Гадяцької РДА. Будинок коштував 1 700 000 грн, відповідно до Звіту про оцінку майна, складеного ТОВ «Консультаційно-оціночна компанія «ДИСКОНТ», отже, за суму значно меншу ніж у своїй промові зазначив відповідач.
Мав позивач пояснення і стосовно звинувачення у розкраданні піску – мовляв, було прийнято розпорядження голови РДА «Про передачу КП «Сервіс» в оренду нерозподіленої земельної ділянки, площею 4,0616 га, на території Вельбівської сільської ради. На підставі вказаного розпорядження 29.12.2018 укладено договір оренди земельної ділянки. А КП «Сервіс» використовувало цю земельну ділянку для видобутку з метою заготівлі піщано-сольової суміші, адже відкритого кар`єру в Гадяцькому районі немає. Вказане розпорядження РДА прийняте з дотриманням процедури надання в оренду нерозподілених земельних ділянок. Отже, будь-які дії з продажу піску не вчинялися.
Окрім того, на іншому пленарному засіданні сесії Гадяцької райради, відповідач знову поширив недостовірну інформацію стосовно позивача. Під час виступу він сказав:
«Це голова РДА відкрив 55 фірм-фізичних осіб, які розташовуються частково на території «Автопарку», там до 50 тих фірм, і він являється виконавцем… До чого дійшов, він сьогодні зробив СТО, щоб обслуговувати ці машини – автобуси, що підвозять дітей до навчальних закладів, і так далі…».
Але позивач стверджував, що не являється підприємцем, власником, директором чи засновником товариств. Обслуговування шкільних автобусів та службового транспорту відділу освіти Гадяцької РДА, згідно договорів про надання послуг, здійснюється приватними підприємцями. Таким чином, він не має ніякого відношення до обслуговування шкільних автобусів та службового транспорту відділу освіту Гадяцької РДА, відповідно вважає, що поширена відповідачем інформація є недостовірною.
Крім того, відповідач під час виступу, сказав: «…поки оце падло буде тут крутиться і одмивати ці гроші». Позивач вважає, що цією фразою його знову звинуватили у вчиненні злочину, хоча вказане звинувачення не ґрунтується на вироку суду, який набрав законної сили, тобто його провина не доведена, отже вказана інформація не відповідає дійсності, є недостовірною. Мовляв, висловлюючи вищезазначену інформацію відповідач жодним чином не підтвердив її фактичними даними, документами, взагалі не наводив жодних доказів правдивості своїх слів. Слова відповідача нічим не обґрунтовані та не підтверджені. Інформація, поширена відповідачем має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про порушення ним загальновизнаних правил співжиття, прийнятих у суспільстві вимог та принципів етики і моралі, та являється такою, що, на його переконання, порушує його немайнові права. Позивач вважає, що вказана інформація не є оціночним судженням, тому обов`язок доказування її достовірності покладається на відповідача. Також, поширена відповідачем інформація щодо нього зменшила його соціальну оцінку в очах оточуючих, створила негативне враження та вплинула на оцінку його діяльності як учасника суспільних відносин. Вказане завдало шкоди його немайновим інтересам, а саме честі і гідності.
Із цих підстав, позивач просив суд визнати недостовірною та такою, що принижує його честь та гідність, поширену М. Грицаном інформацію, повідомивши про ухвалене судове рішення шляхом публічного зачитування його резолютивної частини з трибуни Гадяцької районної ради на найближчій, після набрання судовим рішенням по справі законної сили, сесії Гадяцької районної ради. А також, стягнути із відповідача, на користь позивача моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації в розмірі 50 000 грн та судові витрати в сумі 13783,60 грн, з яких 3 783,60 грн – за оплату судового збору, 10 000 грн – витрати за надання правової допомоги.
Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги позивача не визнав. Посилаючись на ч.2, ч.3 ст. 34 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначив, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
З огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб, інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки таких осіб, є більш ширшими ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.
Публічна особа, повинна бути готовою до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, до прискіпливої уваги суспільства та підвищеної зацікавленості до його діяльності та/або особистого життя тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу. Така критика може лунати і після завершення кар`єри. Інформація, спростування якої вимагає позивач, не носить характеру завідомо неправдивих відомостей та є оціночним судженням, тому не підлягає спростуванню.
Його виступ містить критику позивача. Така критика може підлягати обговоренню. Твердження про те, що поширена інформація порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача є безпідставними, оскільки розповсюджена інформація є оціночним висловлюванням, яка хоч і є неприємною для позивача, однак не виходить за рамки суспільної моралі. Критика була висловлена, керуючись його внутрішнім переконанням при позивачеві.
Інформацію висловлено у формі, яка не принижує гідність, честь чи ділову репутацію. Потрібно врахувати, що позивач потенційно може зазнати гострої та сильної громадської критики. Така критика неодноразово висловлювалась на шпальтах газет громадськістю в 2019-2020 роках. Зазначені оціночні судження, думки та переконання не є предметом судового захисту, оскільки є вираженням його суб`єктивної думки й поглядів.
До того ж, позивач міг спростувати «недостовірну інформацію», виступивши на сесії, але цього не зробив. Позов не містить доказів про порушення особистих немайнових прав, які перелічені у заяві. Поширена інформація не була висловлена в брутальній чи принизливій формі. Він не мав на меті образити позивача, як людину. Критикувалась його діяльність і наслідки діяльності, також не мав наміру завдати шкоди особистим немайновим правам позивача. Висловлення критики за своїм особистим переконанням не може призвести до примушування людини (в судовому порядку) змінити свої внутрішні переконання. Це є втручанням у свободу слова та виявлення поглядів, що гарантовано Конституцією України та ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З цих підстав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
До речі, згодом, позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації в розмірі 100 000 грн, із тих підстав, що на одному із засідань ради, він знову допустив образливі висловлювання в його бік та поширив про нього недостовірну інформацію, яка принижує честь та гідність позивача. Зокрема були вислови:
«ставить голова РДА цю людину, якою можна маніпулювати, щоб зайти в цю структуру (9 млн. на тендері стає на виграш – у них вже слина котиться, не тільки в нього, а й у мене)», «це людина, яка розвалила район», «скрізь камери стоять по всьому місту, поставлені підставними особами з його фірми», «за свої 32 роки правління колгоспу я сьогодні не пам`ятаю, щоб такий прохіндяй, який розгромив всі державні структури, ніхто нічого доказати не може з оцією бідністю, де люди поставлені в таку позу, що кожна людина…», «тут більше питання стоїть, що бандюга залазить і всі ми розуміємо, ну Гадяч увесь гуде, ще такого ще не було…».
Виступ депутата районної ради М. Грицана, був присвячений призначенню на посаду директора КНП «Гадяцька ЦРЛ». Під час виступу лунали фрази про те, що позивач «ставить» на вказану посаду свою людину з метою розкрадання бюджетних коштів. Вказану інформацію позивач також вважав недостовірною та такою, що принижує його честь та гідність.
У судове засідання позивач не з`явився, його інтереси представляв адвокат Едуард Жага.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
Дослідивши матеріали та висловлення відповідача суд прийшов до висновку, що використані мовно-стилістичні засоби його висловів не свідчать про те, що ці вислови є фактичними твердженнями. Таким чином, інформація, яку він висловив, не була фактичним твердженням, а лише його судженням, яке у нього склалось, доводити яку не потрібно.
Окрім цього, частиною 4 ст. 30 Закону «Про статус депутатів місцевих рад», депутати місцевих рад не несуть відповідальності за виступ на засіданні ради та її органів, за винятком відповідальності за образу чи наклеп. А позивач, в силу ч.1 ст. 277 ЦК України, мав право на відповідь щодо висловів відповідача, але цим правом не скористався.
До того ж позивачем не надано жодного доказу на підтвердження заподіяння моральної шкоди та заявленого її розміру.
Розглянувши матеріали справи, суд вирішив відмовити у позові в цілому, а також залишив за позивачем понесені ним судові витрати.
За матеріалами ЄДРСР.