Як сучасне місто поступається середньовічному селу

Поділитися новиною

Як ми знаємо, з осені світлова доба зменшується. Більшість людей йде на роботу та з неї в темряві.

Благо, людина як істота розумна, з давніх часів пристосувалась до цього. Спочатку факели, потім масляні та газові лампи, а згодом і електричні ліхтарі освітлювали шлях до робочих місць, шкіл, тощо. На п’яти наступає 2022 рік, свині в мізки вживили чіп, марсохід вже декілька років ходить по Червоній планеті, на Місяці продають земельні ділянки, а своїм власним будинком можна керувати прямо з телефону. А от Гадяч залишився в середньовічному мороку.


Редакція звернула увагу на скарги городян про відсутність освітлення на вулицях міста, та провела свій невеличкий експеримент – прогулянки в різний час темної пори доби, в різних кінцях Гадяча. Громадяни були абсолютно праві, місто повністю в темряві. В мене була надія, що це можливо випадковість чи якась одна лінія не працює. Але ж ні. Все місто, кожна людна вулиця зовсім без освітлення. Деякі вулиці мають хоч якісь проміжки світла, на які можна орієнтуватись, там де є магазини чи під’їзди і то не біля кожного. Як наприклад вулиця Шевченка -у школі-інтернаті, яка знаходиться на цій вулиці, горить кожна лампа. Ніхто не економить на освітленні, проходити поруч приємно і безпечно, є розуміння того, що за цим місцем слідкують та дбають. Далі по вулиці знаходиться пара магазинів, декілька під’їздів – єдині орієнтири в просторі, бо вуличне освітлення відсутнє зовсім. А це, на секунду, центр міста.


Якщо ж центр такий, то що у віддалених кутках?
У спальних районах міста, а найголовніше – на дорогах, які до них ведуть, світла немає також. Але тут немає і «орієнтирів». Взяти за приклад вул. Будька. Треба тільки сподіватись, що місяць вийде та хоч трохи підсвітить обриси дерев та ям на тротуарі. Або діставати телефон та підсвічувати собі під ноги тримаючи його «в зубах», бо в руках: дитина або дві, пакет з продуктами та робоча сумка. Та ж ситуація на кожній дорозі, до будь – якого району Гадяча. Набагато легше назвати вулиці де є світло, ніж вказати перелік де немає.


Але ж все працює
Повернемось до вулиці Шевченка, бо пройшовши її повністю ми виходимо до міського парку. І ось диво, він «палає». На кожному стовпі знаходиться три лампи і всі горять. Але доріжки порожні і лавки також. За коло по парку я зустрів п’ять людей.
Останню прогулянку робив в нічний час, на годиннику 23:10 та йде дощ. Це, до речі, день після аварії на вулиці Полтавська. Саме по ній я розпочав прогулянку. На вулиці немає жодної душі, але кожен ліхтар працює. В 17:00 коли люди повертаються з роботи – темрява. Геніальні таймери. Видайте, будь – ласка, премію за «раціональне використання ресурсів» відповідальному.


Чи потрібні якісь висновки?
На сесії міський голова говорив про проблеми з освітленням, але ніяких рішень чи строків не надав. Він спирався на те, що на декількох вулицях застаріли дроти, «все зносилось та перегоріло». Відразу зрозуміло, що він не бачив цю проблему наживо. Виходячи з цього, зносилось та перегоріло воно не очікувано, так само як не очікувано зменшилась світлова доба, так само, як в жовтні, не очікувано наступив опалювальний період. Проблеми з освітленням не увійшли до звіту міського голови. А в інших куточках Гадяча повинна статись аварія, щоб увімкнули ліхтарі?
Міська рада закликала підприємців прикрасити вітрини приміщень до Нового року, щоб створити новорічний настрій мешканцям. Про який настрій може йти мова, якщо навіть мінімальні потреби людини не задовольняються? Чи це придумали для того, щоб люди по новорічних прикрасах могли орієнтуватись у темряві?


Для того, щоб розуміти і бачити проблеми міста – в ньому потрібно жити життям мешканців.


Влад Лидзарь “БМ”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

LIVE OFFLINE
track image
Loading...