«Гроблять тваринництво та і все!»: розбишівський вівчар розповів про цькування

«Я вже неодноразово до вас звертався стосовно депутатського свавілля. А це знову, депутат Миргородської райради Ігор Верещака «розпоясався» – спиляв огорожу і зробив дорогу на орендованій мною ділянці для випасання худоби, засіяній вівсом. Мовляв, йому треба якось їздить до своїх ділянок.

Ще весною він так само по ріллі, орендованій мною, їздив. Я викликав поліцію,  вони склали протокол, але результату ніякого. А це така ж ситуація. Знову викликав поліцію.

Якби ви приїхали зафіксували депутатське свавілля…» – із такого дзвінка розпочався один із ранків редакції. 

Телефонував розбишівський фермер, який займається вівчарством – Михайло Ткаченко. Нагадаємо, протягом останніх п’яти років, він систематично звертається до редакції із своєю проблемою.

У 2018 році на одній із ділянок, які орендує Михайло, згідно технічної документації він поновлював межові знаки. Але, із його слів, фермер Ігор Верещака, без пояснень знищив їх, а дорогу шириною 5 м від межових знаків, яка нанесена на карті, переорав і засіяв.

Проте, І. Верещака стверджував, що до спилювання межових знаків відношення не має, а землі «не захвачував». Тоді у сільраді створили комісію, яка повинна була вирішити проблему. Проте, нічого так і не змінилось, адже у 2019 році встановлені М. Ткаченком межові знаки, знову поспилювали. Як він вважав, це знову була справа рук І. Верещаки.

Тож, після дзвінка, ми поїхали у Розбишівку, щоб розібратись чому одного із небагатьох фермерів, які залишились у селах, продовжують цькувати?

Зустрітися на місці із правоохоронцями, які прибули на виклик, нам не вдалося. На час нашого приїзду Михайло Ткаченко уже чекав нас сам на пастівнику. Вкотре, він розповів, що орендувати землі почав ще у 2009 році. Зараз має в оренді приміщення колишньої  ферми і 2 га землі, які використовує як пасовище:

«Коли після 2013 року у мене закінчився договір оренди і я вирішив переробити документи, то відразу звернувся до колишньої адміністрації. Там сказали, що вже цим не займаються. Я пішов у земельний. Там мої документи довгенько лежали,  потім  виявилось, що треба відвозити самому в Держгеокадастр.

Я відвіз, але там повідомили, що я пропустив терміни подання. І, звісно ж, натякнули на хабар у 300 доларів з гектара. Але якби у мене й були такі гроші, то я б їх краще вклав у той сарай–вівчарню, щоб покращити умови утримання. Та ніколи б не поніс, як хабар чиновникам.

Не дивлячись на те, що договір оренди і закінчився, я продовжував сплачувати орендну плату.  А у 2018 році, адміністрація таки надала мені ділянку знову в оренду. Згідно цього договору я досі користуюся пастівником.

А сьогодні (17 серпня, – авт), о 9 ранку, задзижчала пилка, я був на фермі і почув, що спилюють огорожу, яку я встановлював, щоб мої вівці не йшли за межі пастівника. Потім, на мій пастівник заїхав комбайн і накатав дорогу, бо І. Верещаці треба у себе гречку валять, а до його паїв, які розташовані за моїм полем, позаростали дороги. Вихід знайшли тільки один – їхать сюди.»

Йдемо на пастівник. Михайло Ткаченко показує, де спиляли огорожу, показує договір оренди. У рік платить 1654 гривні орендної плати. Всього площа ділянки 2,6 га. Але він використовує близько гектара, бо решта землі потребує рекультивації і покращення стану насаджень.

Цей гектар він передискував і засіяв вівсом, щоб перебити бур’ян. Без перевороту пласта такі роботи проводити можна. Тільки після цього він зміг випасати там овець. Саме через те, що пастівник віднедавна підсіяний, він заборонив ним їздити. 

У то же час, він показав також технічну документацію на ділянку і кущі, де згідно плану насправді повинна бути польова дорога до ділянок, орендованих Ігорем Верещакою.

«Днями телефонувала землевпорядник і сказала, що будуть проектувати нову дорогу через мій пастівник. То, що тоді мені залишиться, якщо ще й там дорогу зроблять?  Взагалі нічим годувати овець буде. Самі будяки, оце такий корм. Доведеться виводити поголів’я… І все – «кирдик».»

До речі, Михайло Ткаченко розповів, що нещодавно отримав від сільської ради пропозицію орендувати 26 га сінокосу. Але через те, що відсоток орендної плати був надто високий (12%), довелося відмовитися. Каже, що тільки на залуження йому потрібно витратити 300 тисяч гривень, яких у нього немає.

Саме через брак кормової бази, у минулому році йому довелося скоротити поголів’я на 300 одиниць. На сьогодні лишилось всього 120 штук маткового поголів’я.

«Гроблять тваринництво та і все… До речі, пастівник, який пропонували мені, роздали робочим Ігоря Верещаки. На ньому усі пастівники громади. Але їх фактично вже немає – він порозорював і балки, і луки. 

Я буду звертатись скрізь і писати, бо це корупція, банда, починаючи від землевпорядників до старост. Бо у них у всіх є гектари. Вони всі пов’язані! Ми йдемо до протистояння, бо це ті самі нові пани. Але добре, коли із пана пан, але як із хама пан – то вже не діло…» – журиться Михайло Ткаченко.

Правоохоронці, які приїжджали на виклик, повідомили, що матеріали справи передадуть на розгляд дільничному. Але Михайло Ткаченко не вірить, що буде хоч якийсь результат після їхнього візиту. 

За коментарем стосовно спірної ситуації ми звернулись до голови Сергіївської громади Ігоря Лідового:

«По-перше, це не його ділянка. Договір оренди, який був укладений у 2018 році із адміністрацією, не зареєстрований, а земельна ділянка не інвентаризована. Тобто, на сьогодні, цей договір фактично не дійсний і в реєстрі його немає. Орендну плату  М. Ткаченко сплачує, бо усі, хто досі користується землями, але має не зареєстровані договори, повинні продовжувати сплачувати за користування до 2024 року. До цього часу сільрада повинна внести у реєстр усіх власників, або ж позначити ці ділянки як комунальну власність. Наразі ми проводимо інвентаризацією земель.

До речі, сільрада пропонувала М. Ткаченку орендувати іншу земельну ділянку. На сесії затвердили усім однакову орендну плату – 12 %. Він відмовився, бо дорого. Хоча це не настільки велика сума, як скажімо 12% за оренду ріллі – за 2 га сінокосу довелося б платити всього декілька тисяч гривень у рік.

Звісно, ситуація конфліктна. Але додам, що дорога на спірній ділянці колись була. Не зрозуміло чому, адміністрація провела інвентаризацію цієї ділянки без дороги. Зараз, коли землі перейшли у комунальну власність, по факту ми її проінвентаризували і у план вже внесли дорогу, а ділянку зареєстрували, як «землю комунальної власності». Далі будемо пропонувати орендарям укладати договори оренди. М. Ткаченку, звісно, першочергово, як орендарю, який по факту користується цією ділянкою.»

Чесно кажучи, дуже дивна «підтримка» малого фермера. Навіть тих, небагатьох  одноосібників, які із останніх сил намагаються втримати свої господарства на плаву, утримуючи якусь худобинку, ставлять у такі умови, що не те що розвинути справу, а навіть вижити, нереально.

Оксана Кириченко.