У Гадячі вшанували пам’ять загиблих військовослужбовців десантно-штурмових військ

За роки війни на Сході загинуло понад 500 десантників, 6 отримали звання Героїв України, посмертно. 2 серпня, командування та особовий склад військових частин, ветерани-десантники, рідні загиблих відвідують військові кладовища, аби віддати шану полеглим воїнам- десантникам.

Сьогодні, 2 липня, до Дня пам’яті загиблих десантників, у Гадячі, біля пам’ятного знаку воїнам-інтернаціоналістам, зібралися місцеві десантники, щоб вшанувати пам’ять загиблим побратимам.

Нагадаємо, у 2014 році, саме десантники одними з перших давали відсіч агресії Росії проти України. Найчорнішим для ДШВ днем було 14 червня 2014 року, коли у збитому бойовиками поблизу Луганського аеропорту Іл-76 загинули 40 десантників 25-ї бригади та 9 членів екіпажу літака.

Нині почесне звання Героїв України посмертно присвоєно шістьом десантникам:

Ігор Брановицький – кулеметник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади.

Під час оборони аеропорту Донецька витягнув на собі двох поранених з нового терміналу (серед них старшина Анатолій Свирид). Потім разом із «Сєвєром» та Василем Соколовським повернувся назад і був захоплений у полон. За повідомленнями очевидців, після тортур і знущань у полоні над побратимами добровільно визнав себе кулеметником, якого розшукували бойовики. Після катування був застрелений двома пострілами в голову російським терористом Павловим «Моторола».

Ігор Зінич – медичний брат госпітального відділення, 3-й батальйон, 80-та окрема аеромобільна бригада.

У останні дні перед підривом терористами нового терміналу аеропорту Донецька Ігор рятував життя поранених в умовах, коли їх неможливо було вивезти з аеропорту, під постійними обстрілами. Сам був поранений. Загинув 20 січня 2015 року під завалами в новому терміналі.

Іван Зубков – заступник командира роти з парашутно-десантної підготовки у 81-й окремій аеромобільній бригаді.

Командир роти вогневої підтримки Іван Зубков у січні 2015 року брав участь у деблокуванні підрозділів, що боронили Донецький аеропорт. Під час одного з боїв він викликав вогонь артилерії на себе, прикривши відхід підрозділу. 20 січня 2015 року востаннє виходив на зв’язок та повідомив, що лежить під завалами. Старший лейтенант загинув унаслідок підриву бойовиками другого поверху нового терміналу.

Тарас Сенюк – командир 1-го аеромобільно-десантного батальну 95-ї окремої аеромобільної бригади.

Підполковник Сенюк загинув 3 червня 2014 року під час виконання бойового завдання зі знищення укріпленого опорного пункту терористів у Семенівці, на околиці міста Слов’янська. Комбат, як завжди, був попереду, разом із розвідувальним взводом. У бою, керуючи діями тактичної групи, він загинув від кулі снайпера. Куля великого калібру пробила бронежилет комбата, завдавши йому смертельного поранення.

Сергій Кривоносов – начальник штабу — перший заступник командира 2-го батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади, майор.

Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» з боку кордону о 2 годині ночі. Свою висоту на українсько-російському кордоні він тримав понад місяць. Коли розпочався черговий нищівний артобстріл із території Росії, снаряд залетів в окоп, і Сергій закрив його своїм тілом, рятуючи солдатів.

Василь Мельников – радист-парашутист пошуково-рятувального взводу 95-ї окремої аеромобільної бригади.

Трагічно загинув 19 листопада 2002 в навчально-тренувальному центрі в смт Бородянка. Ціною власного життя врятував студента-парашутиста, який неминуче загинув би. На висоті 1800–2000 метрів інструктор Мельников подав команду учневі Солоніцину припинити всі маневри і готуватися до розкриття парашута. Після спроб це зробити Солоніцин втратив стабільне положення тіла і зробив розворот вправо. Мельников відразу прийшов на допомогу і спробував відкрити його основний парашут з лівого боку, але це йому не вдалося. Через це Мельников змушений був у вільному падінні зміститися до правого боку учня. Він увів у дію основний парашут Солоніцина на висоті приблизно 350 метрів, а пізніше спрацював запасний парашут. Приземляючись на землю «під двома куполами», Солоніцин не зазнав жодних ушкоджень.

Василь Мельников почав розкривати свій запасний парашут лише після того, як переконався в розкритті основного парашута Солоніцина. Оскільки було втрачено час, наявної висоти не вистачило для наповнення купола запасного парашута повітрям… То був останній 890 стрибок Василя Мельникова.

Схиляємо голови перед вічною пам’яттю тих, хто проходив службу в лавах Повітряно-десантних, Аеромобільних, Високомобільних та Десантно-штурмових військах; виконував військовий обов’язок, захищаючи Україну та її народ.

Гадяцькі десантники теж бережуть свої традиції та, сподіваємось, зберуться разом, щоб згадати полеглих побратимів, покласти живі квіти до «Чорного тюльпану» і відвідати місця вічного спочинку наших героїв-земляків на міському кладовищі.

Своєю відвагою, патріотизмом, відданістю присязі вони вписали свої імена в історію нашої країни і Збройних Сил.

Ми хочемо подякувати кожному бійцю за відвагу, силу духу і витримку, за мужність ваших сердець. Пишаємося вашими перемогами та пам’ятаємо усе: Донецький аеропорт, «Іловайський котел», жорстокі бої, героїчну оборону населених пунктів, наступи…

ЗГАДАЄМО ЗЕМЛЯКІВ

Анатолій Лифар    

Дата та місце народження: 19 травня 1981 р., с. Римарівка.

Дата та місце загибелі: 28 серпня 2014 р., с. Новокатеринівка, Старобешівський район, Донецька область.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Юрій Кириєнко     

Дата та місце народження: 7 січня 1982 р., с. Рашівка.

Дата та місце загибелі: 28 серпня 2014 р., с. Новокатеринівка, Старобешівський район, Донецька область.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Ігор Жадько

Дата та місце народження: 1 березня 1976 р., м. Гадяч.

Дата та місце загибелі: 16 червня 2015 р., м. Костянтинівка, Донецька область.

Олександр Корнійко

Дата та місце народження: 20 серпня 1994 р., с. Петрівка-Роменська.

Дата та місце загибелі: 16 лютого 2017 р., смт Зайцеве, Горлівська міська рада, Донецька область.

Указом Президента України № 104/2017 від 10 квітня 2017 року, «за особисту мужність, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Підготувала Вікторія Цимбал.