На замітку медпрацівнику: чи правомірним є відсторонення від роботи у зв’язку із відмовою вакцинуватися від COVID-19?

Поділитися новиною

Професійна спілка працівників охорони здоров’я України надає роз’яснення стосовно правомірності відсторонення медичного працівника від роботи у зв’язку з його відмовою вакцинуватися від COVID-19.

Відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:

– появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;

– відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

– в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі – Закон 1645) працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов’язковим профілактичним щепленням проти відповідних інфекційних хвороб.

У разі відмови або ухилення від обов’язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням проти інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я (тобто, Міністерством охорони здоров’я України).

Проте, відповідний Перелік на сьогоднішній день МОЗ України не затверджений.

Водночас, у разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об’єктах можуть проводитися обов’язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Рішення про проведення обов’язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя (частина 3, 4 статті 12 Закону №1645).

Згідно з Переліком особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб (ст. 28 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.94), затвердженим наказом МОЗ України від 19 липня 1995 р. № 133, COVID-19 віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (далі – Закон про санепідблагополуччя) обов’язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв’язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Наказом МОЗ України № 66 від 14.04.1995 року затверджено Інструкцію про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності (далі – Інструкція), якою визначено, зокрема, порядок внесення посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності.

Пунктом 1.2. Інструкції встановлено, що відстороненню від роботи або іншої діяльності підлягають особи, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень.

При цьому, особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у зв’язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні (пункт 1.2.5 Інструкції).

Відсторонення здійснюється за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Право внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності надано головному державному санітарному лікарю України, його заступникам, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їх заступникам, а також іншим посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби, що уповноважені на те керівниками відповідних служб.Подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності (надалі – подання) – це письмовий організаційно-розпорядчий документ державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов’язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.Частиною 3 статті 27 Закону про санепідблагополуччя передбачено, що групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов’язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.Так, наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» від 16 вересня 2011 року № 595 (із змінами) затверджено, зокрема, Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень (далі – Положення).Пунктом 2 Положення визначено, що організація діяльності щодо проведення щеплень покладається на керівника закладу охорони здоров’я (тобто, у випадку з медичними працівниками – на роботодавця).

Щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 11 серпня 2014 року № 551), та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку (пункт 4 Положення).

.Згідно з пунктом 6 Положення відповідальним за проведення профілактичних щеплень є керівник ЗОЗ. Порядок проведення профілактичних щеплень визначається наказом з чітким визначенням відповідальних осіб і функціональних обов’язків медичних працівників, які братимуть участь у їх проведенні. Обсяги профілактичних щеплень узгоджуються із Міністерством охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у липні – серпні кожного року.Натомість, пунктами 2, 3 Календаря профілактичних щеплень в Україні, затвердженого вищезгаданим наказом МОЗ України № 595 передбачено, що обов’язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв’язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об’єктах можуть проводитися обов’язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби.

Підставою для не проведення профілактичних щеплень є медичні протипоказання, Перелік яких затверджений Наказом МОЗ України від 16 вересня 2011 року № 595. У разі виявлення медичних протипоказань до щеплень відповідно до вказаного Переліку, особа направляється на комісію з питань щеплень, створену наказом по ЗОЗ.

Для вирішення складних та суперечливих питань щодо проведення щеплень наказом Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій створюється комісія з питань щеплень при обласному або міському ЗОЗ (пункт 15 Положення).

Виходячи з викладеного, роботодавець може відсторонити медичного працівника від роботи у зв’язку з його безпідставною відмовою вакцинуватися від COVID-19 лише за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Так, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про визначення окремих повноважень заступника Міністра охорони здоров’я – головного державного санітарного лікаря України Кузіна Ігоря Володимировича» від 30 червня 2021 р. № 713-р тимчасово, до внесення змін до законодавства, заступнику Міністра охорони здоров’я – головному державному санітарному лікарю України Кузіну Ігорю Володимировичу доручено здійснювати такі повноваження головного державного санітарного лікаря України:

– з епідеміологічного нагляду (спостереження), а також щодо запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізації та ліквідації їх спалахів та епідемій, крім заходів державного нагляду (контролю) та надання документів дозвільного характеру;

– визначати уповноважених осіб на здійснення повноважень головних державних санітарних лікарів відповідних адміністративно-територіальних одиниць, в частині повноважень з епідеміологічного нагляду (спостереження), а також повноважень щодо запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізації та ліквідації їх спалахів та епідемій, крім заходів державного нагляду (контролю) та надання документів дозвільного характеру.

Слід також звернути увагу, що частиною 1 статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» встановлено обов’язок громадян у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Згідно з частиною 2 статті 30 Основ щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань можуть здійснюватися обов’язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи в порядку, встановленому законами України.

А відповідно до статті 5 Закону №1645 громадяни зобов’язані:

піклуватися про своє здоров’я та здоров’я і гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян;

брати участь у проведенні санітарних і протиепідемічних заходів;проходити обов’язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках;

виконувати розпорядження та вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

LIVE OFFLINE
track image
Loading...