Шукайте «свою» медсестру, бо залишитеся без ін’єкцій та крапельниць
Нещодавно прочитала допис гадячанина в одній з груп у Фейсбук. Із якого стало зрозуміло, що в Гадячі після 16:00 і на вихідних немає де безкоштовно зробити ін’єкцію та поставити крапельницю. Уривок з допису: « Після тривалого фізичного навантаження з’явився біль у спині, але цього разу спеціальної фізкультури та апітерапії без застосування медикаментів виявилося замало. Тому довелося звернутися у приймальне відділення Гадяцької міської лікарні, де сказали, що невропатолога сьогодні немає, тому вони нічим допомогти не можуть. Вирішив звернутися до приймального відділення. Сподівався отримати хоча б консультацію, але мені повідомили, що невропатолога на місці немає, тож не можуть мені допомогти. Потім поїхав до КНП «Гадяцький Центр ПМСД» на прийом до свого сімейного лікаря. На годиннику було кілька хвилин на п’ятнадцяту. Просидівши в черзі годину, з нестерпним болем, я врешті потрапив до кабінету свого сімейного лікаря. Мене записали на терміновий прийом. Лікар надала консультацію і зробила призначення.
Далі купив ліки та підійшов до маніпуляційного кабінету. Він був зачинений, хоча на інформаційній табличці написано, що працює до 16 години. Незабаром з’явилася медична сестра, яка подивилась на 100 мл. флакон ліків і сказала, що до 16:00 год не встигне поставити мені крапельницю. В результаті зателефонував людині, яка згодилася мені допомогти. Крапельниця капала 26 хвилин.»
І це не поодинокий випадок, адже коментарів даний допис набрав чимало:
Галина Клименко: «Це правда, люди нікому не потрібні. У нас в селі взагалі немає лікаря, лише медсестра. Тому доводиться займатися самолікуванням: хто що порадить. Зате ми йдемо в Європу.»
Алла Зінич: «Зараз в Україні хворіти не можна. Потрібно декілька днів, щоб потрапити до сімейного лікаря, а потім ще декілька, щоб відвідати вузького фахівця. Ось така у нас реформа. А ще багато чого залежить від керівників на місцевому рівні.»
Ірина Яременко: «Та про що ви ! Мене швидка допомога занесла в відділення. Лежу, тиск 60/40 ! Наді мною стоять і дивляться. Чекають, доки мій чоловік побіжить і купить одноразові рукавички, бо в них немає!».
Звісно ж, це не нормально, що людині з гострим болем пропонують пройти квест по лікарні, замість того, щоб негайно надати гарантовану державою медичну допомогу. Коли плануєш візит до лікаря – вже розумієш, що там, як і в гостях, зустрічають по одягу і соціальному статусу. Тебе «футболять» із кабінету в кабінет: спочатку немає лікаря, потім постійні черги, хоч електронний запис мав би давно вирішити це питання. Ось так відбувається, коли не маєш знайомств, або не пропонуєш додаткову оплату за медичну допомогу. Говорю не про всіх медпрацівників, так як є й виключення яких, на жаль, дуже мало. Медичну систему реформують, але ставлення до пацієнтів не змінюється, так само як не підвищується рівень надання медичних послуг та заробітна плата медперсоналу.
Про аналогічні ситуації можна говорити до безкінечності, але, можливо, ж таки реформація і зміна кадрів у медичній системі піде на користь. Адже абсурдність просто зашкалює. Це вже стало нашою буденністю, а керівництво лікарні не поспішає реагувати на скарги. Адже маєш гроші- можеш дозволити собі лікування у приватній клініці Полтави чи Києва. А простим жителям тільки й залишається висловлювати своє обурення, але знову й знову повертатися до міської лікарні, так як іншого виходу просто не має.
Вікторія Цимбал
