МЕДИЧНА СЕСТРА – ВТІЛЕННЯ МИЛОСЕРДЯ ТА ЛЮБОВІ ДО ЛЮДЕЙ

Кожна професія висуває певні вимоги до людини, але, мабуть, тільки праця медика накладає настільки високі та специфічні обов’язки на фахівця, передбачає високу відповідальність за надану ним допомогу пацієнтам. Медичним працівникам люди довіряють найдорожче – здоров’я і життя, своє і своїх близьких, і тому очікують від них повної самовіддачі.

Образ медичного працівника почав формуватися ще в глибоку давнину і вирішальний вплив на це зробили праці видатного лікаря древньої Еллади – Гіппократа, який вважав, що «особа, яка присвятила себе медицині повинна  володіти такими якостями: безкорисливістю, скромністю, здоровим глуздом, холоднокровністю…»

Але навіть у давні часи лікар не займався цілительською діяльністю на самоті – у нього завжди були помічники, які в більш пізній період (десь у VІІІ ст..) сформувалися в когорту сестер милосердя.

Ще видатний лікар Микола Пирогов, роздумуючи над співпрацею лікаря та сестри милосердя, зазначив: «медична сестра повинна виконувати усі наукові та технічні приписи лікаря швидко, точно та одразу лікар, особливо молодий, повинен використовувати досвід медсестри, оскільки вона більший проміжок часу контактує з хворим, а тому краще вивчає особистість пацієнта».

Історія свята

Починаючи з 1997 року, в Україні за ініціативи Міністерства охорони здоров’я України та Асоціації медичних сестер, 12 травня відзначається Всесвітній день медичної сестри.

Міжнародний або Всесвітній день медичних сестер святкується щорічно у день народження англійської сестри милосердя Флоренс Найтінгейл (1820-1910). Згідно з історичними довідками, під час Кримської війни, Найтінгейл організувала у Туреччині догляд за пораненими солдатами союзників (коаліції Франції, Османської імперії, Великобританії і Сардінії). Надзвичайно освічена на той час жінка, згодом, у 1860 р., в Англії відкрила школу, яка не підпорядковувалась лікарні, а була автономним світським навчальним закладом. Підготовка медичних сестер складалася з однорічного навчання і двох-трьохрічного практикування в госпіталях. Реформа Флоренс Найтінгейл привела до того, що професію медичної сестри визнали у суспільстві. Саме 1860 рік ВООЗ вважає роком народження нової професії – медична сестра. Донині, кожні два роки, Міжнародний комітет Червоного Хреста вручає 50 медалей імені Флоренс Найтінгейл – найвищу нагороду для медичних сестер. Її у 1912 році заснувала Ліга Міжнародного Червоного Хреста і Червоного Півмісяця для медсестер і волонтерів медичної служби, що відзначилися у роки війни або в мирний час.

Професіоналізм та чуйність

Найважливішими завданнями професійної діяльності медичної сестри є комплексний всебічний догляд за пацієнтами і полегшення їхніх страждань, збереження здоров’я і реабілітація, сприяння зміцненню здоров’я та профілактика захворювань.

Але професійний обов’язок медичної сестри спрямований не лише на формування високих професійних та моральних якостей, розвиток індивідуальної свідомості медичної сестри, але і на процес спілкування, розуміння проблем пацієнта.

Також сучасна медична сестра повинна володіти глибокими знаннями з клінічної фармакології, тому, що стандарти та протоколи лікування тієї чи іншої хвороби пропонують значний арсенал лікарських засобів.

Найдосвідченіша та наймолодша медсестри Гадяча

На даний час у лікувальних закладах нашого міста працюють 302 медичні сестри. Саме на їх тендітні плечі лягає уся турбота про пацієнтів. І хочемо подякувати кожній за їхню чуйність, щоденну турботу та любов до людей. Але поспілкуватись напередодні свята ми вирішили з двома медичними сестрами Гадяцької міської центральної лікарні – найдосвідченішою та початківцем.

Наталія Воловик – старша медчина сестра неврологічного відділення.

Її робочий стаж дійсно неймовірний – 45 років. Медично-професійний шлях розпочався ще у далекому 1976 році. Тоді молода Наталія  прийшла працювати дільничною медсестрою у поліклінічне відділення Гадяцької центральної районної лікарні. Згодом, у 1982 році, виявила бажання перевестися у неврологічне відділення, де 11 років пропрацювала маніпуляційною медесестрою. А в 1993 році її підвищили до старшої медичної сестри відділення.

Чому саме неврологія, Наталіє: «Розумієте, тут хворі з інсультами, розсіяним склерозом та іншими тяжкими неврологічними захворюваннями… І я хотіла саме таким хворим допомагати. Хоча працювати тут не просто, але я себе вже не бачу в іншій професії, адже це моє життя. За свій вік я допомагала вчитися не одній молодій медсестрі, які на той час тільки закінчили медичне училище та починали всій трудовий шлях у відділенні. Ділилася своїм досвідом, адже навіть звичайна ін’єкція у вену не завжди на практиці виходить з першого разу, а в мене виходило легко. Та й маємо ми бути готові до всього. Пам’ятаю, був випадок, коли мене покликали в палату до пацієнта, якому стало зле. Коли я зайшла, то чоловік був уже весь синій. Як виявилось, у дихальних шляхах застряг шматок м’яса, і я допомогла, надала першу невідкладну допомогу. Взагалі історій багато, так відразу не згадаєш. Звісно працювати часом не легко…

У мої обов’язки наразі входить дуже багато всього: складання графіків, табелів на заробітну плату, виписка пацієнтів, запис на консультації до лікарів, прийом та видача ліків, чистота всього відділення, нагляд за роботою медперсоналу, що у моєму підпорядкуванні, та інші обов’язки. Ще одне випробування – ось мали звикати до повної комп’ютеризації, адже з приходом медичних реформ довелось освоїти щось нове для себе. А взагалі то, головне у цій професії –  любов до людей. Хочеться порадити молодому поколінню медсестер нічого не боятися і совісно виконувати свої обов’язки. Все набувається з досвідом».

Ольга Пустовіт – медична сестра терапевтичного відділення (госпіталь).

Закінчила навчання у медучилищі в липні 2020 року і вже у серпні приступила до своїх робочих обов’язків. Саме в це відділення мала бажання потрапити, хоча знала, тут робота не легка.

Ольга розповіла: «Я з дитинства мріяла лікувати, ніколи не боялася вигляду крові. Вже у школі моя мрія перетворилася на мету. Врешті-решт я хотіла працювати медсестрою, допомагати, бути корисною та знаходитись ближче до хворих. Потрапила у відділення я під час карантину, де постійно знаходяться хворі на COVID-19. І персонал повинен постійно носити захисний спецодяг. Фізично це виснажує, але гірше морально витримувати, адже щодня я бачу страждання хворих від цього страшного вірусу. Ми з пацієнтами цілодобово і переживаємо та хвилюємося за них не менше, ніж рідні. Були навіть випадки, коли ситуація зовсім критична і рахунок часу йшов навіть не на хвилини, а на секунди. Та колектив у нас чудовий – підтримуємо, допомагаєм один одному.

Не дивлячись ні на шо, я бажаю продовжувати працювати саме у цьому відділенні. Можливо дехто вважає, що робота медсестри  не настільки важлива, ніби «що там складного, дати пігулки, вчасно поставити капельницю» – але все набагато складніше. Ми перші надаємо невідкладну допомогу, і вже потім повідомляємо про подію чи стан хворого лікарю. Я вважаю, що головне у цій професії точність і милосердя – без цього ніяк».

Професія медичної сестри – складна і багатогранна. Вона поєднує в собі надзвичайну відповідальність, високий професіоналізм та милосердну любов до людей, лишаючись при цьому ледве помітною, але вкрай значущою.

Тож шановні медичні сестри! З нагоди вашого професійного свята прийміть щирі вітання та безмежну вдячність за ваші чуйні серця, врятовані життя, за повернуте здоров’я. Бажаємо щастя, миру, натхнення у вашій благородній справі.

Анжела Замотаєва.

НА ФОТО: Праворуч Ольга Пустовіт, ліворуч Наталя Воловик.