ПОНАД 5 ТИСЯЧ УКРАЇНЦІВ ОЧІКУЮТЬ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ ОРГАНІВ

Днями Міністерство охорони здоров’я повідомило, що в рамках медичної реформи створено окремий підрозділ саме для розвитку трансплантації в Україні і в планах розширити перелік лікарень, які можуть надавати послуги трансплантації органів.

Нагадаємо, у травні 2018 року Верховна Рада прийняла новий закон про трансплантацію органів, залишивши норму про те, що донор повинен подати на неї письмовий дозвіл.

У грудні 2019 року Кабінет Міністрів продовжив пілотний проєкт трансплантації на 2020 рік. Тоді ж Верховна Рада перенесла запуск нової системи трансплантації на 1 січня 2021 року.

Ми намагалися розібратись на якому етапі перебуває ця реформа зараз.

Перша пересадка

В Україні за останні 15 років провели всього дві аналогічні операції в Ковельській районній лікарні, Волинської області – посмертні пересадки серця (остання 4 липня). Посмертні трансплантації в Україні – тобто, коли донором стає людина, що, наприклад, раптово загинула, – проводяться вкрай рідко. Згідно з українським законодавством, донорами органів для трансплантації раніше могли стати лише живі люди і, як правило, йшлося про родичів хворого. У Ковелі ж, загиблі стали донорами відразу для шести пацієнтів. Крім сердець, у донорів вилучили й успішно пересадили ще чотирьом людям нирки. Таким чином ці загиблі врятували відразу шість життів.

Поки що такі операції в Україні й надалі залишаються винятком, хоча трансплантація в нас дозволена ще з 1999-го року.

За даними громадської організації «Всеукраїнська платформа донорства «iDonor», в Україні щороку помирає понад три тисячі пацієнтів, так і не дочекавшись пересадки того чи іншого органу. Змінити ситуацію покликаний закон «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині». Верховна Рада ухвалила документ ще у 2018 році. Однак, наприкінці 2019 року до Закону внесли низку суттєвих змін.

Щоб прискорити розвиток трансплантації в Україні, міністерство охорони здоров’я (МОЗ) запустило пілотний проєкт до кінця 2020 року, до якого увійшли 12 медичних закладів у Києві, Львові, Одесі, Харкові, Дніпрі, Ковелі, Запоріжжі та Черкасах. Отримавши відповідну ліцензію, вони стали Центрами трансплантації і 10 із них вже отримали фінансування. За підрахунками МОЗ, цих коштів має вистачити на понад 100 трансплантацій, які повинні провести цього року.

Нове регулювання системи донорства

Згідно чинного законодавства, трансплантологічна діяльність має базуватися виключно на основі Єдиної державної інформаційної системи трансплантації органів і тканин (ЄДІСТ). Ця інформаційна система ще перебуває в процесі тестування , а її повноцінний запуск планують з 1 січня 2021 року. Система міститиме низку даних, серед яких і дані про донорів та пацієнтів. Безпосередня робота з даними відбуватиметься напівавтоматично. Всю роботу з організації трансплантації координуватиме один фахівець – трансплант-координатор. На момент дії пілотного проєкту та доки повноцінно не запрацює ЄДІСТ, дані збиратимуться у паперовому та електронному варіанті.

Хто може стати донором

Після того, як ЄДІСТ запрацює, кожен повнолітній, дієздатний громадянин України зможе за життя самостійно надати письмовий дозвіл або заборону вилучати органи після своєї смерті. Проте, таку заяву можна анулювати, подавши нову.

У майбутньому надати згоду на донорство можна буде, наприклад, при отриманні посвідчення водія, у Центрі надання адміністративних послуг (ЦНАП), у сімейного лікаря чи за допомогою електронного цифрового підпису.

Коли з’являється потенційний донор – померла особа, у якої консиліум лікарів діагностував смерть мозку, або у нього констатована біологічна смерть, трансплант-координатор перевіряє в базі даних ЄДІСТ наявність дозволу на донорство. Якщо дозвіл відсутній, але і відмови немає, то фахівець обговорить це питання з рідними загиблого. Звісно, перевіряються і медичні показники донора та проводиться підбір пари донор-реципієнт (пацієнт), щоб зменшити ризик відторгнення органу.

Що зміниться для пацієнтів?

У міністерстві сподіваються, що коли запрацює Єдина державна інформаційна система трансплантації органів і тканин, простішим стане й формування так званого листа очікування, тобто черги пацієнтів: вся інформація буде он-лайн, і Центри трансплантації вноситимуть її безпосередньо в ЄДІСТ. Також при формуванні черги все залежатиме передусім від важкості стану пацієнта.

Є різні категорії та чітка шкала оцінки важкості пацієнта. Якщо його стан буде важчий, він знаходитиметься вище в листі очікування. Для ЄДІСТ матиме значення до секунди час подачі заявки. Лише має бути облік в Центрі трансплантації і налагоджена діагностика смерті мозку, що дасть можливість знайти донора, який підходить реципієнтам у листі очікування.

Кому дозволено проводити трансплантацію?

У попередній редакції закону, черговий орган виконавчої влади (наприклад, Центр трансплант-координації) мав спочатку визначити, чи може клініка бути Центром трансплантації, а потім ще й провести цю інформацію через постанову Кабміну, якою визначаються заклади, в яких можна проводити трансплантацію. Але , після внесення правок, клініка подається до ліцензійного відділу МОЗ. Якщо вона відповідає критеріям, які висуваються до клінік, що можуть робити трансплантацію, то вона отримує ліцензію, і ліцензійний відділ МОЗ лише повідомляє Центр трансплант-координації про це та вносить дані у відповідний реєстр.

Також з кінця минулого року скасована необхідність мати ліцензію на трансплантацію тим закладам, де може проводитися вилучення органів. Фактично така операція може пройти у будь-якому закладі, де є інтенсивна терапія і загальна операційна хірургічного профілю.

Чи вистачає лікарів-трансплантологів?

За даними МОЗ, фахівців вистачає, щоб почати проведення трансплантацій, але для системної роботи навчають додаткові кадри. Зараз трансплант-координатори готуються у Запоріжжі та Києві, а навчання лікарів-трансплантологів проходить на щорічних і додаткових курсах у Академіях післядипломної освіти.

Чому раніше лікарі боялися проводити трансплантацію?

По-новому тепер регулюється в Україні й діяльність лікарів, задіяних у процесі трансплантації. Однією з найважливіших складових для медиків є корекція кримінальної відповідальності за порушення порядку трансплантації.

Раніше в законі зазначалося, що до карної відповідальності призводить порушення порядку трансплантації. Але чіткого порядку трансплантації не існувало, тому будь-яке навіть формальне порушення, загрожувало карною відповідальністю. В останній редакції цей пункт змінили, зробивши акцент на умисності порушень та завданні шкоди потерпілому.

Передбачені також покарання за зловживання і недбалість у цій чутливій сфері. Зокрема, за порушення встановленого законом порядку трансплантації можна буде сісти в тюрму на 3 роки, а за торгівлю органами на 8 років із забороною медичної практики згідно зі статтею 143 Кримінального кодексу України.

Перспективи

Реформа українського законодавства щодо трансплантації здатна не тільки зберегти життя тисячам людей, а й вивести Україну на одне з перших місць у світі за кількістю проведених операцій. Створюється цілісна і надійна система пересадки органів від донора до реципієнта, що дозволить швидко здійснити необхідну операцію і врятувати людині життя.

З усім тим, щоб система трансплантації працювала прозоро і не призвела до небажаних наслідків, у законодавців попереду багато роботи. Треба створити етичні комітети при медичних закладах, які подбають про повагу до волевиявлення донорів. Не менш важливим є питання просвіти та роз’яснювальної роботи серед людей, щоб страшилки й популізм не звели нанівець увесь задум та гуманні цілі порятунку життів українців.

Проте найголовніше – розвиток української трансплантології допоможе скоротити рівень смертності від важких захворювань.

Підготувала Оксана Кириченко.

Найчастіше для трансплантації органів українці виїжджають за кордон. Звісно, лише ті, хто має кошти, бо йдеться про космічні (для пересічної родини) суми. Світовий лідер – США, там за 2019 рік провели майже 40 тис. трансплантацій.

Одним з популярних напрямків «медичного туризму» донедавна була Індія, але в її законодавстві відбулися зміни, тож тепер ця країна для реципієнтів закрита.

Наприклад, Білорусь є визнаним лідером у цій галузі. З 1997 по 2007 рік в країні було проведено лише 7 операцій з пересадки нирок. Але після того, як керівництво країни впровадило державну програму з трансплантації, Білорусь увійшла до ТОП-10 країн в світі в цій галузі. Станом на сьогодні вона обійшла навіть такі країни, як Німеччина, Австралія та Великобританія. В Білорусі громадянам країни трансплантації проводять безкоштовно, а іноземцям – за гроші. Власне, це і дає можливість проводити безкоштовні операції самим білорусам. Виходить, що за кошти, які сплачує один мешканець іншої країни (наприклад, $40 тис. за пересадку печінки), лікується декілька громадян Білорусі.

За 2018 рік в країні було проведено 374 трансплантації печінки та 52 пересадки серця. З них – лише 16 іноземцям. А в 2019 році в чергу на очікування операції записались 900 мешканців інших країн, а Білорусь заробила на лікуванні іноземців $50 млн.

Проте, пандемія вплинула на всі сфери життя, в тому числі, на галузь трансплантації – через закриття кордонів Україна тимчасово не може відправляти пацієнтів на лікування до інших країн.