ЗНАЙДИ СВОЮ КВІТКУ

У ніч з 6 на 7 липня будемо святкувати одне з найбільш древніх і містичних слов’янських свят. Відзначають його не тільки в Україні, а також у Польщі, Білорусі, Росії та країнах Прибалтики. Свято вважається днем молоді та кохання. За легендами, в цю ніч грали весілля Купало та Марена, що символізувало поєднання двох стихій, – води і вогню, чоловічого і жіночого начал. У деяких європейських країнах і досі свято Івана Купала відмічають за старим стилем, у дні літнього сонцестояння.

Історія

Перші писемні згадки про свято Купала в Україні є у Волинському (1262 рік) і Густинському (приблизно 1620 рік) літописах та «Синопсисі» (1674 рік). Але під час археологічних досліджень виявлено атрибутику свята, якій понад три тисячі років. Свої витоки свято Івана Купала, або Іванів день бере з часів язичництва. Існує версія, що свято пов’язане з язичницьким божеством кохання та продовження роду — Купалом. Однак, в язичницькому пантеоні такого божества не має. Та як би там не було, історія свята Івана Купала ніби розділена на два періоди: до та після хрещення Русі. Через язичницькі обряди і традиції, які за сотні років міцно укорінились в культурі та побуті, народ ще довго пручався християнству. З прийняттям нової релігії, відбулася підміна понять, тобто церква стала активно просувати змінені язичницькі свята. Винятком не стало і свято Купала, обрядову частину якого було приурочено до дня народження Іоанна Хрестителя. Раніше воно припадало на день літнього сонцестояння – 24 червня. Християнське трактування свята ґрунтується на євангельському свідоцтві про шість місяців різниці у віці між Іоанном і Христом. Саме тому у календарному циклі свято Івана Купала (Різдво Іоанна Хрестителя) є симетричним до свята Різдва Христового.

Заборони на святкування

У ХVIII столітті з’явився ряд документів, які свідчать про запеклу боротьбу церковної та світської влади з купальським обрядом. Наприклад, у 1719 році гетьман Війська Запорізького та голова козацької держави в Лівобережній Україні Іван Скоропадський видав указ «о вечерніцах, кулачних боях, сборіщах под Івана Купала и проч.», який надавав право фізично карати (в’язати, бити киями) та відлучати від церкви усіх учасників купальських ігрищ. У 1723 році Перемишльський собор у Березові заборонив танці та розваги біля купальського вогню. У 1769-му Катерина II видала указ про заборону свята. Та попри всі заборони, язичницький характер народних обрядів виявився міцним. Не знищила свято й церква, хоч і намагалась наповнити його християнським змістом.

Саме язичницька сутність, містичність, шлюбно -еротичні мотиви купальського обряду привертали увагу багатьох дослідників, митців. Завдяки народному обряду з’явилися такі мистецькі шедеври, як опера С. Писаревського «Купала на Івана»; фольклористична праця Л. Українки «Купала на Волині»; оповідання М. Гоголя «Ніч проти Івана Купала»; кінофільм Ю. Іллєнка «Вечір на Івана Купала»; фольк-опера Є. Станковича «Коли цвіте папороть». Остання 40 років була під забороною і лише у 2017 році на сцені Львівської опери відбулася її світова прем’єра.

Оскільки саме святкування пов’язане з язичництвом і має магічний характер (ритуальне очищення вогнем, гадання і ворожіння), церква ніколи не підтримувала такі народні гуляння.
Святкування літнього сонцестояння, запалювання багать і стрибки через них в середньовічній Русі вважалися бісівськими та заборонялися церковною владою.
Але, попри однозначний осуд купальських святкувань, люди дуже стійко тримались своїх прадавніх традицій. Християнська церква зрозуміла, що язичницькі звичаї так просто не викоріниш і тому було вирішено деякі народні традиції наповнювати новим смисловим змістом. З часом, народна віра, пов’язана з купальськими святами, перетворилась на забобони, а язичницькі обряди – у народні звичаї, які стали забавою для сільської молоді.

Традиції та обряди
Згідно зі стародавніми переказами, найкоротша ніч у році вважалася бісівською, і відлякувати всіляку нечисть можна було тільки гучним гулянням та вогнем. Люди одягались в святковий одяг, збирались навколо багаття, веселились. На купальських іграх дівчата визначали суджених. Люди поклонялися Сонцю та проводили різноманітні обряди для хорошого урожаю, здоров’я та добробуту.

З ранку в день Івана Купала було прийнято купатися в річках і озерах, щоб очистити і душу і тіло. Однак багато людей вважали, що робити цього не варто, оскільки в такий містичний день на дно може потягти водяний. Одна з найзнаменитіших і таких, що дійшли до наших днів, традицій – стрибати через вогнище. Такі багаття вважалися очищувальними. Закохані пари намагалися перестрибнути багаття разом, взявшись за руки, вважалося, що після цього життя стане щасливішим, а любов – міцнішою. Іноді через купальські багаття проганяли домашню худобу, щоб уберегти тварин від мору. Також люди вірили, що якщо в ніч на Івана Купала в багатті спалити сорочку хворої дитини, вона одужає якнайшвидше. Молоді дівчата, які ще не зустріли свого судженого, на свято ворожили на любов. Вони плели вінки з польових квітів і трав, ставили на них запалені свічки, і пускали такий вінок у воду. Вважалося, що якщо вінок одразу ж йшов на дно, то, на жаль, коханий розлюбив дівчину. Якщо вінок пристав до берега і не рухається, в цьому році на весілля розраховувати не варто. А якщо вінок поплив далеко, а свічка не гасне, дівчину чекає зустріч з тим єдиним і щасливе довге життя. Ще один обряд, що привертає долю, виглядав так: дівчата, які мріяли скоріше вийти заміж, в ніч на Івана Купала роздягалися наголо і тричі оббігали житнє поле. Люди вірили, що така красуня обов’язково насниться своєму майбутньому чоловікові, і скоро він її знайде.

Звичаї Івана Купала пов’язані не тільки з вогнем і водою, але також і з квітами та травами. Їх сушили і берегли, бо вони вважалися цілющими, ними обкурювали хворих і немічних, проганяли всяку нечисть і використовували для інших обрядів. Головною травою купальської ночі вважають папороть, таємничий цвіт якої йшли шукати найсміливіші юнаки. Вважалося, що опівночі цвіт папороті з’являється тільки на декілька секунд і одразу ж зникає. У того, хто знайде чаклунську рослину, здійсняться всі бажання, він буде щасливим, здоровим і багатим.

Наші пращури раділи цьому дню і вірили, що купальські обряди допоможуть їм захистити свій дім і близьких, зміцнити здоров’я і попросити у долі щастя. Незважаючи на те, що більшість сучасних людей сприймають Івана Купала як ще один привід вибратися на природу і відпочити, не варто забувати про справжній сенс свята і про глибокий зв’язок наших предків з природою.

Тож нехай чарівне свято принесе трохи доброї магії у ваше життя. Бажаємо  знайти ту саму квітку папороті, яка подарує справжнє щастя. Радійте та насолоджуйтеся кожною миттю.

«БМ»

Фото Грибов Володимир.