«ВІХА» – «ДЕРЕВО ЖИТТЯ»
Або «Світове дерево», як споконвіку вважали наші прадіди у ті дохристиянські часи, росте далеко-далеко посеред Вирію-Раю. За переказами, «дерево життя» породило праматір Всесвіту – Ладу, а заразом блакитне небо, смарагдову землю та весь видимий світ, тому воно й називається «Світовим»…
На ньому ростуть молодильні плоди, а з-під коріння б’ють золоті та срібні джерела. На народних парсунах (картинах) саме біля нього, отого «Дерева життя», котре зображене у вигляді кремезного дуба, навпочіпки (по-турецьки) сидить «Воїн духа» або ж Козак Мамай, сторожачи наші українські цінності. У божественному світлі «Дерева роду», з якого і вийшла перша людина в уявленнях наших прадідів, поєднувався живий та неживий світ зі світом Бога Отця. Правічне дерево виражає золоту присутність життя, вічно живу та світлу триєдність Господа Бога, цебто Трійцю.
Напередодні свята Трійці у споконвічній Лютеньці біля школи встановлювали «Віху» – високу жердину, обвиту зіллям, стрічками, квітами. Такого немає в жодному районі області. Місцеві переказують, традиція прикрашати дерево-віху залишилася від племені лютичів, які кочували Україною та осіли на території нинішньої Лютеньки. За уявленнями предків, віха — це межа між весною і літом, світлом і темрявою, небом і землею. Зазвичай по селу ставлять кілька таких дерев. Віхи стоять тиждень, потім їх розрізають і віддають на дрова.
«БМ»
Фото із соцмереж.
