Антропологічний тип українця: зовнішність і характер нації

На заході – найбільш «чорняві», а на півдні – найбільш життєрадісні. При описі українців часто вдаються до старого звичного стереотипу – «чорні брови, карі очі». Але якщо уважно придивитися, це кліше давно застаріло: серед наших співвітчизників зустрічаються русяві й чорняві, кароокі і ясноокі представники українських земель. Із допомогою антропологів і психологів ми виділили сім основних типів зовнішності українців і з’ясували, якими рисами характеру вони володіють.

Антропологія українців за Сергієм Сегедою

Як пояснив доктор історичних наук за спеціальністю «Етнологія та антропологія», провідний науковий співробітник Інституту народознавства НАН України Сергій Сегеда, глобально всі варіанти української зовнішності належать до одного великого антропологічного типу, який вже ділиться на декілька варіантів. «Загальний тип дуже явно виражений на тлі європейських народів і називається «Центральноукраїнський», «Український» чи «Подніпровський». Але під ними мається на увазі одна і та ж типова зовнішність: кругла форма голови, переважно темні очі і волосся, відносно широке обличчя і прямий ніс. Такі риси характерні 60-70% жителів нашої країни. Тим не менш, у цьому загальному типі існують різні «відтінки» українців, чіткі межі яких давно стерлися», – пояснює Сегеда.

Крім зовнішніх відмінностей, експерти говорять про різноманітність звичок. Як пояснили нам психологи, регіон проживання в поєднанні з історичним минулим формує різні риси характеру.

Антрополог: «Типові українці широколиці і темноокі»

«Тут позначаються і погодні умови, і географія місцевості, – говорить психолог Сергій Стеблинський. – Наприклад, багато сонця і тепла роблять місцевих жителів більш радісними та емоційними на півдні країни. А ось жителі степової України легко ставляться до змін і схильні до переїздів через проживання на рівнині, де відсутні природні перешкоди. Якщо взяти жителів Західної України, то можна сказати, що вони більш загартовані і стійкі. Гірська місцевість формує в них непримиренність і гостре почуття справедливості. А ось українців з півночі прийнято вважати більш похмурими, раціональними та скептичними через холодний клімат».

Південна антропологічна зона

Нижньодніпровсько-прутський тип: чорняві люди з веселою вдачею

ДЕ ЖИВУТЬ. У давнину такий тип українців дослідники найчастіше зустрічали в районі Північно-Західного Причорномор’я, Нижнього Подніпров’я і частково на Буковині. У сучасній Україні – це Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька і частково Дніпропетровська, Донецька, Луганська області і північний Крим. Далекими родичами українських південців вважаються сусіди молдавани, румуни і болгари.

ЯК ВИГЛЯДАЮТЬ. Жителям південних регіонів притаманна чорнява зовнішність: темне волосся і очі, чіткий прямий ніс, у чоловіків густа борода, вуса і волосся на грудях. Цікаво, що за зовнішніми ознаками південні українці дуже схожі на жителів Карпат, але вони більш високі, з видовженим обличчям.

ІСТОРІЯ. Свій вигляд ці українці успадкували від своїх східноєвропейських предків: іраномовних скіфсько-сарматських племен, які мешкали тут ще до нашої ери, а також від туркомовних кочівників часів Київської Русі (наприклад, протоболгари). Традиційно прийнято вважати, що жителі південних регіонів України більш радісні, оптимістичні і відрізняються легким ставленням до життя. Ці риси характеру вони отримали завдяки розміреному життю біля моря і теплому клімату. До того ж, психологи відзначають у південців гострий розум і схильність до підприємництва.

Центральна антропологічна зона

Центрально-український тип: русокосі і мінливі

ДЕ ЖИВУТЬ. Назва цього типу говорить сама за себе – найбільша кількість його носіїв мешкає саме в центральній частині країни і становить понад 60% усіх українців. Згідно з першим дослідженням, центральні українці мешкали в Середній Наддніпрянщині, Поділлі, Слобожанщині. Сьогодні ж їх можна зустріти в Київській, Черкаській, Кіровоградській, Полтавській, Сумській, Харківській, частково Донецькій, Луганській і Дніпропетровській областях.

ЯК ВИГЛЯДАЮТЬ. Що стосується зовнішніх даних, то у центральних українців вони в прямому сенсі «середні»: особа середнього розміру, кругла голова, невеликі вилиці, очі та лоб, відносно високий зріст, темнуваті очі і волосся. Але є і винятки: в деяких областях українці більш чорняві й чорноокі, а в інших – із відносно пласким обличчям.

ІСТОРІЯ. Посередність у зовнішності антропологи пояснюють просто: саме в Центральній Україні з давніх часів перетиналися шляхи і змішувалася кров найрізноманітніших племен: від масивних дніпро-донеччан епохи неоліту до витончених трипільців і від іраномовних скіфів до місцевих праслов’янських народів. Донині на Черкащині або Полтавщині можна зустріти нащадків туркомовних народів із пласкими обличчям і опущеною верхньою повікою, а також нащадків іранських племен із темними волоссям і очима.

ХАРАКТЕР. Психологи стверджують, що у центральних українців дуже розвинені уява і фантазія, але разом із тим вони дуже суперечливі. Їм властиві перепади настрою і самопочуття. Всьому виною – рівнинний регіон проживання, через який центральні українці мали мало перешкод і більше можливостей.

Дунайський тип: індивідуалісти з європейським корінням

ДЕ ЖИВУТЬ. Другий за величиною антропологічний тип центральних українців (до нього відносяться менше 10% населення нашої країни), за більш ранніми дослідженнями, мешкав на стику рівнинної Галичини із західним Поділлям. У сучасній Україні ці українці найчастіше зустрічаються в Хмельницькій, Вінницькій і частково Тернопільській областях.

ЯК ВИГЛЯДАЮТЬ. Представники дунайського типу більше інших наділені європеоїдними рисами: довге вузьке обличчя, прямий і тонкий ніс, русяве волосся і темні очі (від темно-сірих до світло-карих). Генетичні побратими цього типу українців зустрічаються сьогодні серед поляків – на Холмщині і в Томашові.

ІСТОРІЯ. Представники дунайського типу вважаються нащадками кельтських і фракійських племен. Цей тип сформувався в ранньому бронзовому столітті і поширився серед слов’ян на заході сучасної України. Цікаво, що цей тип ліг в основу антропологічних особливостей і інших народів: поляків, австрійців, німців і навіть словенців.

ХАРАКТЕР. Як і інші представники Центральної України, «дунайці» досить мінливі, але разом із тим дуже примхливі і навіть анархічні. При цьому серед них багато скептиків і індивідуалістів, тому в цілому психологи приписують їм песимістично-позитивний світогляд.

Північна антропологічна зона

Поліський і волинський типи: естети із середньовічною зовнішністю

ДЕ ЖИВУТЬ. Цей тип сіверян влаштувався на землях стародавнього Полісся, Волині, Північної Галичини і охоплює близько 10% українців. Нині ж сучасні представники цього типу проживають частково на Київщині, у Волинській, Рівненській, Житомирській областях, а також у північних районах Львівщини та Тернопільщини.

ЯК ВИГЛЯДАЮТЬ. Представники цього типу з досить світлим кольором волосся, не надто темними очима і середнім зростом. Таким українцям притаманні досить архаїчні риси обличчя: масивне підборіддя і суворі брови, широке й низьке обличчя. Схожу зовнішність можна зустріти в південній частині Балтії, Білорусі і на заході Росії.

ІСТОРІЯ. Таку характерну зовнішність поліські українці отримали завдяки давнім зв’язкам своїх предків із іншими північними народами ще в часи мезоліту та неоліту.

ХАРАКТЕР. Експерти відзначають, що українцям поліського типу характерні досить активна життєва позиція і добре розвинене почуття естетики. До того ж, вони вважаються досить емоційними, динамічними, життєрадісними і рішучими.

Верхньодніпровський тип: природолюби з найрідкіснішими очима

ДЕ ЖИВУТЬ. Цее вкрай рідкісний для України антропологічний тип зустрічається тільки на півночі Чернігівської області, а саме у Ріпкинському районі. Його носіями є лише 0,5% українців. На думку українських антропологів, генетичних побратимів верхньодніпровських українців можна зустріти серед північних поляків і білорусів, мордовців, західних жителів Республіки Комі і деяких груп естонців.

ЯК ВИГЛЯДАЮТЬ. Основними відмінностями верхньодніпровських українців є дуже світлі очі і волосся (іноді зустрічаються навіть руді), не характерні для інших жителів України. Від поліського типу він також відрізняється більш вузьким обличчям, без архаїчних рис, і досить високим зростом.

ІСТОРІЯ. Українські антропологи називають верхньодніпровських українців осколком ільменсько-дніпровського типу, який був поширений на північному заході європейської частини РФ (біля витоків річки Дніпро та озера Ільмень).

ХАРАКТЕР. Цьому рідкісному типу українців психологи приписують помірну життєрадісність і спокійний норов. У них добре розвинене почуття прекрасного, прагнення до гармонії з природою, котра яскраво процвітає на півночі України.

Західна антропологічна зона

Карпатський тип: найтемніші українці із суворим характером

ДЕ ЖИВУТЬ. Цей тип українців антропологи часто називають східним і відносять до нього жителів гірських регіонів: Закарпаття, Гуцульщина, Прикарпаття та окремі райони Буковини. На сучасній карті України їх можна зустріти в Івано-Франківській, Закарпатській, частково Чернівецькій та Львівській областях, а також на Західній Тернопільщині (за винятком тих територій, для яких характерний поліський тип). До нього відносять близько 6-7% українців.

ЯК ВИГЛЯДАЮТЬ. Представники карпатського типу найбільше відрізняються від типового українця: антропологи відзначають у них яскраво виражену круглу форму голови, вузьке і високе обличчя, прямий лоб, невиразне надбрів’я і часто опуклий ніс. Їх колір волосся і очей експерти називають найтемнішим серед всіх жителів України, а зріст – дуже низьким. Подібну зовнішність можна зустріти серед балканських народів: чорногорців, боснійців, сербів, а також північних румунів і словаків. Але існує і більш світлий варіант карпатського типу: у його представників волосся і очі не такі темні. Такі українці зустрічаються в цьому регіоні України набагато рідше, і чіткий ареал їх проживання визначити складно – через щільне змішування з темним варіантом.

ІСТОРІЯ. Представники карпатського типу – нащадки давніх археологічних культур західного і центрального європейського регіону. І хоча точну назву цих культур визначити важко, ймовірно до них належать нащадки Куштановицької культури (поширеної на території сучасної Словаччини, Угорщини та України у VI–III століттях до н. е.) і культури Підкарпатських курганів. Експерти називають карпатських українців «містком між українським народом та етнічними групами Центральної та Південної Європи». Саме цим можна пояснити їх зовнішню схожість із сусідніми балканськими народами.

ХАРАКТЕР. Вихідців із Карпат психологи описують як досить терплячих, обережних людей, із сильним духом і стійким характером. Такі риси сформувалися у цих українців завдяки гірській місцевості і «спартанським» географічним умовам проживання. Також їм властива наполегливість, відданість принципам, рішучість і любов до землі. При цьому не чужий їм оптимістичний погляд на життя, гостинність, життєрадісність і грайливий характер. Досить розвинена в цих людях і тяга до естетики і споглядання прекрасного.

Підготувала Валентина Йотка.