Місця у Гадячі, які соромно показати туристам

Перша згадка про місто датована 1533 роком і відома з двох основних причин – козаки та літератори. Однак часто враження псують зруйновані, захаращені споруди чи занедбані території. Гадяч не став винятком. Попри те, що його частина, де знаходиться парк, улітку майорить різнобарвними квітами, поряд межують об’єкти які вже багато років потребують особливої уваги.

«ДОМ КУЛЬТУРИ»

На вулиці Лесі Українки, неподалік від адміністративної будівлі (у напрямку до центра міста), усі бачать жахливу споруду, яка піддається щорічній руйнації. Це колишній районний Будинок культури. Споруда «притягує» поглядом не тільки туристів, а й підлітків і наркоманів, які час від часу намагаються пробратися в середину будівлі, а це вкрай небезпечно, адже споруду визнано аварійною ще на початку 1990-х. Із того часу про неї ніби й забули…Та інколи міський голова згадує її у своїх промовах на зібраннях, мовляв, колись, можливо, як будуть гроші, то …

А «Дом культури», як його раніше називали, ще й досі живе у гарних спогадах більшості містян.

«КРУГ «Росія»

У самому серці міста, біля універмагу «Росія», кожного дня жваво ведеться стихійна торгівля. Вважається, що ця проблема не вирішиться ніколи…Хто б не був на посаді міського голови, вигадати способі його закриття та приведення центру міста в порядок поки нікому не до снаги. Та все ж жевріє таки надія…

ЛЕСЯ УКРАЇНКА та РОДИНА ДРАГОМАНОВИХ

Уся історія міста крутиться навколо родини Драгоманових та Лесі Українки. На жаль, достойного пам’ятника чи хоча б пристойного досі не спромоглися встановити за 25 років незалежності і балаканини наших чиновників різного рангу і пошибу. Біля ККЗ «Дружба» лежить камінь, як символ вічно позначеного місця, де років з 20 тому планували установити пам’ятник родині Драгоманових. Із літературними пам’ятками приблизно так само: вмикайте уяву та відчувайте атмосферу. Побачите вказівник «Садиба Драгоманових», підійдете туди, а там камінь із написом «Тут жила родина Драгоманових, дядько та мати Лесі Українки – Олена Пчілка (Ольга Драгоманова) та Михайло Драгоманов». І жодного сліду родинного гнізда.

ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ

Олена Пчілка народилася у Гадячі, писала до «Газети Гадяцького земства» (1917–1919), а у поважному віці навіть була заарештована за антибільшовицькі виступи. Новий будинок своїй родині вона збудувала в 1898 році в урочищі Зелений гай. Дім був на 11 кімнат та стояв на березі річки Псьол. На його місці є пам’ятні, знову ж таки, камені. Більше нічого не лишилося, садибу за радянських часів знищили спеціально і повністю, а столітні дерева порубали на дрова. А колись тут збиралася творча інтелігенція з усієї України, відновлювала здоров’я Леся, її відомий портрет малював сам Іван Труш. Художник не тільки товаришував із письменницькою родиною та регулярно бував у гостях, але й врешті-решт став її частиною – одружився з Аріадною Драгомановою, кузиною письменниці.

Про цю землю Леся писала Ользі Кобилянській: «Мама збудувала тут хорошу хату, де могли б мої приятелі з усього світу зміститися. Околиця тут гарна, горизонт широкий… будемо човном плавати і просто руками, коли вмієте; будемо читати, розмовляти, я буду грати Вам Шумана і Шопена, окрім того українських пісень масу у власній транскрипції».

Тепер це урочище – місце відпочинку місцевих, тут проводять і тематичні заходи. Перед початком дійства комунальники проводять облагородження та прибирання території, а вже після знову забувають…

ЗАМКОВА ГОРА

Йдучи по вулиці Замковій до школи бджільництва, так її в народі називають, десь років три тому зробили оглядовий майданчик. Облагородили місце, зробили із лози парканчик, насадили квіти.

Багато гадячан дійсно вважали, що це родзинка Замкової гори. Як виявилося, що це були лише чиїсь амбіції. Вже в минулому році, йдучи до місця призначення, щоб помилуватися мальовничим пейзажем, проходити треба через сусідські хащі, які «гарний господар» не вирубав, а вже що там говорити про хиткий тинок та квітник…

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РИНОК

Ринок – це дуже гучно сказано, адже, дивлячи на нього, це просто жахливе і неправильне використання цінної площі нашого міста. Про недбале господарювання завжди пишемо на сторінках нашого тижневика: то про розплідник амброзії та омели, то жахливі умови для торгівлі, та все марно.

Підприємство – власник ринку, не хоче бачити проблему, а головне – йому байдуже.

Це ще не всі місця, які краще не показувати гостям та туристам. Та все ж така подорож – це як старий жарт про ховрашка: ти його не бачиш, але він є!

«БМ»