Стартував рибальський сезон. Думка орендаря водойми
У минулому номері тижневика була опублікована стаття «Стартував рибальський сезон», у якій містилась інформація, корисна кожному рибалці: кількість водойм у Гадяцькому районі, найулюбленіші місця риболовлі, ціни на вилов , а також обов’язки орендарів і поради по захисту прав рибалок. Зокрема, ми наводили закони, дотримуючись яких, орендарі водойм не мають права забороняти рибалкам-любителям рибалити безкоштовно.
Після виходу публікації до редакції звернувся гадячанин Олег Кавун, орендар водойми на Миргородщині (до речі, риболовля на орендованій ним водоймі платна). Він вирішив поділитися своєю думкою щодо проблеми. Про це читайте далі.
“Збереження водойм – обов’язок кожного громадянина
Людина – частина природи, значну частку якої складають водойми. Саме вода відіграє важливу роль у житті кожного з нас. Зараз я хотів би акцентувати увагу на водоймах закритого типу: ставки, озера, водосховища, лимани.
В Україні їх налічується велика кількість. На початку 1990-х років держава дозволила передавати їх в оренду громадянам. І це рішення було правильним. Водойми не можуть довгий час залишатися без господаря, а держава вже не могла виступати в ролі ефективного власника. Але з часом десятками служб, які можуть мати до них хоч якесь відношення, було видано безліч, як-то кажуть, «під себе», нормативних актів, постанов та указів.
Маючи багаторічний досвід господарювання, можу впевнено сказати, що виконати їх досить складно, майже можливо. На сьогодні, як нам відомо (а рибалки та любителі природи приїздять до нас звідусіль в радіусі 280 км), великі, гарні водойми майже всюди кинуті напризволяще. їх не охороняють, не зарибнюють, не займаються благоустроєм прибережних зон, не ведуть боротьби під час літньої та зимової задухи, не допомагають місцевим жителям, не сплачують оренди. Виграють лише поодинокі бригади браконьєрів. Ситуація катастрофічна. Ціна рибальського квитка на поодиноких зариблених водоймах у 2018 році дійшла до 300 грн/день (і це до масової задухи цієї зими). 70% простих людей не можуть собі дозволити повноцінну риболовлю. А після зими 2018-2019 рр., коли на 90% орендованих водойм задихнулася майже вся риба і зарибнення потрібно проводити спочатку, риболовля може стати ще менш доступною для більшості громадян. Інформація отримана включно до: Сум, Полтави, Чернігова, Черкас, Харкова, Охтирки, Конотопа, Кременчука, Богодухова.
Така політика призведе до того, що більшість водних об’єктів, які вже взяті в оренду, залишаться покинутими напризволяще. А водойми – це не лише свіжа риба на столі кожного з нас, яка повинна коштувати набагато дешевше, а й активна спортивна рибалка з вудкою чи спінінгом або просто відпочинок на березі в колі рідних, друзів, знайомих.
На сьогоднішній день попит щодо оренди водойм минув
Його «придушило» безконтрольне здирництво з боку різних контролюючих органів (водгосп, екологія, рибохорона, Мін. рибної промисловості, санепідемстанція, ветслужба, правоохоронні органи, МНС, місцеві адміністрації, податкова, земельний відділ, водна міліція). Деякі поодинокі керівники з розумінням ставляться до орендарів, інші відверто знущаються. Цим самим вони знущаються і над усіма користувачами цих водойм, громадянами, які люблять активний відпочинок на природі, рибалками та мисливцями, місцевими жителями.
На водоймі будь-який рибалка має право переконатись, що об’єкт дійсно орендований, а орендар або його представник зі свого боку має пред’явити договір оренди земель водного фонду. Крім сплати оренди, договір також уточнює права рибалок та орендаря на вказаному водному об’єкті, правила загального водокористування згідно ст.47 Водного кодексу України. Орендар зі свого боку здійснює цілодобову охорону водного об’єкту, сплачує оренду, зарибнює, бореться із задухою, проводить благоустрій прибережних зон, проводить ремонт дамб та гідроспоруд.
Якщо на водоймах не буде сильних господарів, зовсім скоро замість них залишаться одні калюжі, болота, прорвані дамби.
Коли орендар визначив напрямок – спортивне рибальство – та ввів квиткову систему, то від цього рибалки лише виграють. При завищеній ціні квитка або неправильно організованій роботі колективу на водойму просто ніхто не буде їхати. З іншого боку, якщо це така легка га високоприбуткова справа, дуже швидко таких орендарів добавиться, конкуренція знизить ціни.
Хочу окремо сказати, що справа ця зовсім не легка. Є три напрямки оренди водойм: промислове розведення, малькове господарство, квиткова система (відразу хочу уточнити, що зараз на Остапівському водосховищі організовано відпочинок з вудкою або спінінгом). При останній вдень потрібно окремо тримати охоронців-консультантів, людей потрібно як зустрічати, так і проводжати, консультувати по телефону і безпосередньо на місці. Охоронці мають бути відповідальні, порядні, трудолюбиві, байдужі до спиртного та не займатися привласненням коштів. Відповідно вони повинні отримувати високі зарплати. До їх обов’язків входять консультації, розміщення, допомога відпочиваючим, обмеження вилову, фотофіксація виловів, охорона.
Окремо повинна працювати нічна охорона, вимоги до якої теж дуже високі. Пропозиції від браконьєрів надходять систематично. Часто звучать погрози та залякування, були випадки застосування і вогнепальної зброї.
На воду, на лід заїзд-виїзд повинні бути через стоянки (на Остапівському водосховищі їх зараз дві: База-Острів, Дальня дамба; а повинно бути три). На кожній повинен бути старший сектору та робітник, який прибирає сміття, готує рибальські місця, косить траву, чистить сніг, готує дрова і т.д. Щоб квиток був доступний, необхідно дотримуватися рекомендованого обмеження вилову та кількості вудок.
На сьогоднішній день спеціалізації спортивної рибалки дуже мало. Професійно цим займаються на одній-двох водоймах у районі, а повинні на 10-12. Не всі знають, що в кожному районі знаходиться близько 120-130 ставків і ставочків. Чому так все не радісно? Тому що законодавча база не врегульована. Тому що місцеві громади позбавлені прав розпоряджатися цими водоймами, бо вони знаходяться за межами населеного пункту (розпорядниками йдуть обласні державні адміністрації). Тому що нікому вони не потрібні ті ставки, як з водою, так і без. Усе підганялося під продаж земель с/г призначення, і якби вона настала, розкупили б і ставки. За безцінь!!! Багаті – для багатих. Але це вже політика, і тут прості люди, орендарі та рибалки точно сьогодні нікому не потрібні.
Поодинокі порядні орендарі, які залишилися, владою просто кинуті напризволяще. Їх вже давно «зводять лобами» з рибалками-любителями. У 70% скандалів, які виникають на водоймах, вини рибалок немає. Їх просто вводять в оману представники влади, відповідні служби, інформація з Інтернету. Інші ж 30% просто намагаються зекономити. Зрозуміти можна всіх. Понаприймали такого, що, не обійшовши, неможливо вижити на сьогоднішній день, хоча законодавчо прийнятий лише Закон України «Про аквакультуру» 6 років тому. Усе інше не є Законом.
Одна природна риба не задовольнить потреби ні рибалок, ні орендаря. Необхідно зариблювати коропом, амуром, лящем, судаком, товстолобом (зупиняє цвітіння води) і т.д. А це справа нелегка і не одного дня. Розуміємо рибалок, у тому числі й місцевих, просимо порозуміння, терпіння і, маючи нагоду, хотілося б висловити велику вдячність усім, хто протягом всього цього часу є нашими однодумцями.
Окремо хочу сказати за неспускні водойми, які мають велику площу. Вони значно відрізняються від усіх інших організацією господарської діяльності, охороною, об’ємом зарибнення, виловом. Золота середина для риборозведення – водойми площею 50-60 га, які спускаються пізньої осені. Принцип господарювання простий, нагадує вирощення зернових: весною посіяв, восени зібрав (відповідно: зарибнив – виловив).
Охорона, зарибнення та вилов набагато спрощені, ніж на великих, не спускних водоймах, де значні вкладені кошти можуть повернутися лише через 3-4 роки (короп до 3 кг для любителів спортивної рибалки та товстолоб до 10 кг для промисловою вилову швидше не виростуть). Отже, організація господарської діяльності на великих не спускних водоймах нагадує тваринницький комплекс, де вкладати кошти необхідно на роки. Але має одну характерну відмінність: худобу на фермі можна порахувати, а рибу під водою – ніколи. Отже, можна визначити наперед, в яку суму орендареві обійдеться надійна охорона за 3-4 роки. Якщо до цього додати, що значні кошти необхідно вкладати без гарантій держави, стає зрозумілим, чому водойми такого типу майже ніхто не бере в оренду. Я не знаю жодного господаря в Полтавській та Сумській областях, який би орендував не спускні ставки, лимани, водосховища, площею 100 га і більше, лише під квиткову систему риболовлі та відпочинку.
Але, не дивлячись на значні перепони, водойми необхідно зберігати, підтримувати та розвивати. Наші водойми – це частина нашої країни, це наша екологічна візитна картка.
Олег Кавун, орендар Остапівського водосховища Миргородського району
