Ми – є! Ми – рівні!

Міжнародний день інвалідів щорічно відзначають 3 грудня.

Це свято – справедлива шана суспільства та нагадування всім про обов’язок перед людьми, що потребують захисту та підтримки у наш непростий час. Інваліди – це не просто категорія людей, це окремі життя, окремі трагедії, окремі людські надії на те, що все буде добре. На долю цих людей випали нелегкі випробування, однак вони, долаючи труднощі, виявляють виняткову силу духу і непохитну віру в життя. На щастя, поряд із ними є ті, хто хоче допомогти і хто допомагає.

У нашому місті також пройшли святкові заходи та урочистості. Для малечі студенти Гадяцького коледжу культури і мистецтв імені І.П. Котляревського підготували конкурсно-розважальну програму, де дітки мали змогу повеселитися від душі з акторами, а по завершенню кожна дитина одержала солодкий подарунок.

Урочиста програма продовжилася у ККЗ «Дружба». Почесною грамотою Гадяцької міської ради, районної ради та РДА за вагомий особистий внесок в інтеграцію осіб із інвалідністю в життя суспільства, активну участь та високі здобутки у спортивних змаганнях з тенісу, прославлення рідного міста на національній спортивній арені, створення його позитивного іміджу нагороджений Володимир Нехаєнко.

Піднесену атмосферу свята, яка панувала у залі, доповнила концертна програма.

Любов Шкрьоба

СИЛЬНІ ДУХОМ

Де квітнуть терни і калина,

Де пахнуть чебреці і полини.

Всміхається ромашками долина,

Казкові інвалідам сняться сни.

В них є надії й сподівання,

І радість є, і веселкові дні.

Здійсняться мрії і бажання –

Все те, що щастям називається в житті.

В реальному житті не все так ясно і блискуче,

Нема здоров’я і немає сил.

Біда і смуток їх щоразу мучать,

А кожен день не розправляє крил.

І все ж талановиті всі ці люди,

Господь їх кожного талантом наділив.

Приймають участь вони всюди,

Всевишній бути сильними велів.

По життю ми оптимісти,

Та все одно сумує в нас душа.

Не в змозі самі встать чи сісти,

Бо ампутовані то ноги, то рука.

Інвалід — Вітчизняної і Афганістану,

Інвалід — Чорнобиля й АТО,

Інвалід — бо долею нам дано,

Та жити кожен хоче все одно.

Прислухайтесь — то наше б’ється серце,

Почуйте, вам гука: допоможіть!

Та тільки чує вітер, і лиш сонце

Щоденно зігріває й гомонить.

Зрозумійте, підтримайте нас,

Пільги поверніть нам на проїзд,

Зменшіть ціни на ліки й на газ,

Увагу на інвалідів зверніть!

Заможні шикують, все в них у волю,

А ми рахуємо нещасні копійки.

Чому Господь для нас таку покликав долю:

Одним життя, а нам лиш злидні й болячки?

Хтось мучиться в нестерпнім болі,

Чекає часу прийдешнього свого.

Зникають в небі тихо їхні зорі,

Зника життя, а ніби й не було.

Наша радість — дружня сім’я,

Міцно за руки тримаємось всі.

Згуртувала людина нас дорога,

Радість розділить, смуток, жалі.

Спасибі нашій Зої Олексіївні

За серце турботливе, труд і тепло.

Спасибі Вам, наша заступнице й берегине,

За розуміння, підтримку, добро.

Вам, дорогі, бажаю добра і здоров’я,

Безхмарного неба і сонячних днів.

Хай будуть щасливі сім’я ваша й доля.

Продовжить Господь життя нам усім.

Хай не котяться сльози печалі,

Не вмивається гіркотою душа.

Хай голублять усміхнені далі,

І світить над нами щаслива зоря.

Надія Найда,

інвалід 3 групи, член Гадяцької районної організації інвалідів, с. Веприк