Щодня вступають у бій за життя

Лікар – одна із найпочесніших професій на землі, бо покликана повертати людям найдорожче – здоров’я і життя. Проте у цій благородній сфері діяльності є фах, який потребує особливої мужності – це лікар-анестезіолог. Кажуть, що працювати у анестезіологічному відділенні найважче, бо саме тут йде відкрита боротьба зі смертю, яка, на жаль, не завжди закінчується перемогою медиків. У той же час, ми дуже рідко замислюємося над тим, як працюється медикам в анестезіологічному відділенні, з якими відчуттями вони живуть. Погодьмося, що про роботу лікарів реанімаційного відділення ми знаємо дуже мало. Саме тому з нагоди професійного свята ми вирішили відвідати відділення анестезіології та інтенсивної терапії Гадяцької ЦРЛ . 

«Наш святий обов’язок – боротися за людське життя, але лікарі – не чарівники, – розповідає лікар-анестезіолог Тетяна Черевко, яка цього дня була на зміні. – Як не печально, але люди стали хворіти більше і важче. Я стала анестезіологом через те, що саме тут результати своєї роботи бачу відразу. От, наприклад, людину до нас привезли майже без ознак життя. А через кілька днів, а інколи навіть швидше, ми із помітними покращеннями переводимо її в інше відділення. Це бачити дуже приємно».  

Після розмови з лікарем анестезіологічного відділення розумієш, чому їх позаочі називають «загоном спеціального призначення» у медицині. На цей «загін» покладені виняткові завдання. Від того, чи вчасно зроблена анестезія, чи призначена доза не вплине на здоров’я пацієнта, залежить все. Лікар-анестезіолог фактично бореться із незбагненою природою людини, реакцію якої передбачити дуже важко. Тому основний принцип у роботі анестезіолога: керуючи – захищай. Тобто, керуючи функціями організму, слідкуючи за показниками життєдіяльності, потрібно захищати пацієнта.

Відділення анестезіології та інтенсивної терапії Гадяцької ЦРЛ багатопрофільне, тут перебувають хворі невизначеного профілю (хірургічні, терапевтичні, неврологічні та інші). Відповідно, анестезіолог – це високоінтелектуальна лікарська спеціальність. Будь-який вузький спеціаліст займається патологіями одного профілю. Натомість анестезіологи лікують усіх важкохворих, незалежно від діагнозу. Вони мусять добре знати  токсикологію,  пульмонологію,  ендокринологію, неврологію. Обсяг практичних навичок, якими мають володіти анестезіологи, більший, ніж у лікарів інших спеціальностей, а час на обдумування – набагато менший.

Анестезіологія, незважаючи на жіночий рід назви, – професія з суто чоловічим характером. Вона вкрай складна і надзвичайно відповідальна. Тому, щоб досягти успіхів у роботі, важливі згуртованість усього колективу, взаємодопомога, уміння звернутися за допомогою до колег і не побоятися, що можеш виглядати слабким чи непрофесійним. Колектив відділення анестезіології та інтенсивної терапії без перебільшення можна назвати професійним і універсальним. Складається він із 5 лікарів-анестезіологів, 16 медичних сестер і 6 молодших медсестер. І кожен, не важливо хто це, лікар чи молодша медична сестра, переймається станом пацієнтів, усі готові в будь-яку хвилину прийти на допомогу, постійно навчаються. Загалом у колективі відділення панує глибоке взаєморозуміння.

Професійний і дружній колектив – це, звісно, найголовніше. Та для надання якісних послуг необхідне ще й відповідне оснащення. Працівники відділення розповідають, що нещодавно оновили апаратуру – отримали новий дихальний апарат і дефібрилятор. Кажуть, що хотілося б, щоб більше уваги звертали на заміну старого оснащення. Але далі замовкають, бо розуміють, що про наболіле розповідати не прийнято…

Ремонт відділення – це також «болюча» тема, про яку розмовляти відмовляються. Проте, казати нічого і не потрібно, усе видно й так. Перше, що кидається в очі, навіть не переступивши поріг відділення, – це старі двері. Їх давно вже б варто було змінити на нові, багатофункціональні. Звісно, двері не впливають на роботу, та все ж це обличчя відділення.  У коридорі лежать будматеріали – нині у відділенні ведеться поточний ремонт. До ладу приводять  вбиральню –  встановлюють нову ванну, туалет і бойлер. Останньому найбільше раді працівники відділення. Виявляється, зараз для того, щоб помити хворих (а це іноді доводиться робити по кілька разів на день), їм доводиться кип’ятити воду у чайниках! У це важко повірити, але гаряча вода тут буває, коли розпочинається опалювальний сезон, і то не завжди. Прикро, що цьому надважливому відділенню приділяють чи не найменше уваги серед усіх інших. Сподіваємось, що найближчим часом тут створять необхідні умови для комфорту як лікарів, так і пацієнтів

Оксана Кириченко

На фото зліва направо: медична сестра-анестезистка Людмила Глухота, сестра-господарка Людмила Колєсник, медичні сестри-анестезистки Наталія Галенко, Анжела Криворучко, лікар-анестезіолог Олег Жигура, медичні сестри-анестезистки Олена Галушко, Ярослава Апаріна, молодша медична сестра Наталія Дейна.   

Історична довідка

У 1986 році при хірургічному відділенні Гадяцької ЦРЛ була створена анестезіологічна група.

У 2002 році було відкрите реанімаційне відділення на 6 ліжок. Нині воно перейменоване на відділення анестезіології та інтенсивної терапії. Його очолює Лариса Хероїм, лікар-анестезіолог із 40-річним стажем.

Міфи про анестезіологію

«Ледачий» лікар

Багато хто вважає, ніби анестезіолог під час операції вводить наркоз, а далі працюють лише хірурги. Це міф. Наркоз – це безперервний процес, під час якого змінюється робота серця, стрибає артеріальний тиск, відбувається крововтрата. Весь час ці показники потрібно корегувати. Пацієнт повинен не лише заснути, а й прокинутись. А це зробити не так просто, як може здатися на перший погляд.

Місцеве знеболення – краще

Для успішної операції і швидкого одужання важливий не лише емоційний стан пацієнта, але й нормальна робота серця, стабільний кров’яний тиск, рівень гормонів. А це неможливо, якщо пацієнт боїться. Тому анестезіолог призначає комплекс заходів, що знижують рівень страху перед операцією, а вже наркоз знімає його повністю.

Від наркозу можна не прокинутись

Щороку в Україні оперують понад 200 тисяч дітей, а дорослих – у рази більше. І якби після наркозу масово не прокидалися, це неможливо було б приховати від уваги ЗМІ і суспільства. Бувають ситуації, коли пацієнт потрапляє на операційний стіл у критичному стані і може не вижити під час або після операції. Але причина цього – не наркоз, а важкий стан.

Наркоз – отрута

Кожен лікарський засіб має побічні дії. Точно так, як їзда на авто чи розмова по мобільному. Однак людство не відмовляється від автівок і телефонів. Так само й від лікування. Бо побічні ефекти від застосування препаратів для наркозу набагато легші, ніж оперативне лікування без нього (за винятком можливості лікування з місцевим знеболенням).