Дорога до танцю
Під такою назвою пройшов довгоочікуваний звітний концерт зразкового ансамблю танцю “Модерн” студії естетичного виховання Гадяцького коледжу культури і мистецтв ім. І.П. Котляревського.
… Того дня ліниве полуденне сонце заливало просторий майданчик перед фойє кіноконцертного залу, в якому юрмилося чимало людей – артистів, почесних гостей, глядачів… Шумно, але дружно, як у тому вулику. Велика модернівська сім’я і цього разу приготувала шоу, яке мало підкорити вибагливу аудиторію.
Хвилювалася чи не більше за усіх й керівник ансамблю незмінно елегантна Наталія Берус. Стільки гучних перемогах на міжнародних конкурсах, національних фестивалях за плечима, але така кількість юних учасників, величезна концертна програма, складні елементи костюмів кожної вікової групи дітей, майстерність яких згодом буде оцінена глядачами, змушували в тривозі завмирати серце улюбленого дітьми хореографа. Цьогоріч її почуття розділила досвідчена майстриня танцю Альона Слюсаренко, яка доєдналася до ансамблю й за рік стала надійною правицею Наталії. Разом з ними в унісон билися серця самих учасників, їхніх батьків та найближчих родичів, останні в цей день перебрали на себе роль костюмерів, візажистів, перукарів і що, найголовніше, підтвердили своє звання натхненних прихильників “Модерну”.
Останні хвилини приготувань минули… І… почалося. Подих затримали усі присутні. З темряви сцени світло прожекторів вихопило постаті чотирьох ведучих (Анастасії Лимарь, Ольги Ісак, Дмитра Фастовця, В’ячеслава Глушка), які впродовж усього концерту працювали, як одне ціле – гармонічно, точно, емоційно.
Інтрига назви концерту була розкрита під час двогодинного іскрометного перфоменсу, який змалював тернистий шлях маленького артиста на велику сцену. Адже самому танцю в барвистих костюмах й гучним оплескам завжди передують виснажливі години занять у репетиційних залах, куди й перенеслися глядачі під час першої частини концерту. Їм привідкрили завісу, долучили до таїнства хореографії, яке відбувається за закритими дверима танцювальних залів. Абсолютна грація, напружені як струна ніжки й плавні рухи рук переносили присутніх в стіни найшановніших у світі театрів опери та балету. Затамувавши подих, глядачі слідкували за кожною тендітною постаттю на сцені, й гордість розпирала груди… чувся шепіт, мовляв, наші, гадяцькі, й не віриться…
А дива трапляються… Й чорні постаті з високими зачісками та в балетних тріко перетворилися на персонажів, які проживали кожну історію танцю, як окреме життя. До глядацького смаку було з чого вибрати: “Лявоніха”, “Свято”, “Полонез”, “Риболовля”, “Черепашки-Ніндзі”, “Ляльки”, “Лемури”, “Дворова тусовочка” (котру так уподобав Влад Яма на одному з конкурсів) та “Діти України”, номер, яку напередодні приніс колективу кубок золотого чемпіона у супер-фіналі Всеукраїнського чемпіонату хореографічного мистецтва «ArtDance – 2018».
Концерт збирав оплески, викликав сльози радості й трішечки щему, особливо, коли ансамбль прощався зі своїми випускниками. Наталія Берус не стримувала емоцій, звертаючись до своїх вихованців, з якими зріднилася за ці роки спільної творчості. Струменіли сльози і щоками випускників.
Михайло Гузій, голова циклової комісії викладачів хореографічних дисциплін коледжу, Заслужений працівник культури України, який завітав на святковий концерт з учасниками хореографічного ансамблю “Джерело” радо привітав свою колишню випускницю, “в якій він завжди бачив особливу іскру таланту” Наталію Берус, відмітив високий рівень виконавської майстерності вихованців “Модерну”, кількість, яких з кожним роком зростає, а наймолодша категорія учасників починає ходити до студії “ледве не з пелюшок”. Його щирий захват не оминув і хореографа Альону Слюсаренку з її надійним та вивіреним підходом до викладання дисциплін. Зі сцени прозвучали слова подяки концертмейстерам Світлані Голуб та Валентині Демиденко, авторській оригінальності та режисерській майстерності Людмили Фастовець, голові циклової комісії режисерських дисциплін коледжу, яка допомагала у створенні сценарію свята, Олександру Гліку, звуковому режисеру.
…Великий День добігав до кінця. Й по великому рахунку у залі залишилося Двоє –Артист і Глядач. Інколи антагоністи, по різні сторони барикад, сьогодні вони об’єдналися у одному великому захопленому марафоні, який звеличив Мистецтво Танцю і Краси.
Справу зроблено. Ще одним ефектним розчерком танцювальних па Наталія Берус разом з усіма помічниками, величезним ансамблем, батьківським колективом вписала сторінку у історію “Модерну”: “Звітний концерт 2018 – Бурхливо. Естетично. Приголомшливо.”
Зал спорожнів. Зникла з екрану назва “Дорога до танцю”, а у глядацькій частині залишилася сидіти одна маленька шанувальниця. Вона сиділа у повній тиші й лише притискала до грудей маленьку ручку. Її захвату не було меж. Мрія побачити сестру на сцені збулася. Й народилося нове бажання. Але про це вже наступного року.
У новій історії про дорогу до мрії…
Галина Рудченко
