«Будуть гроші – будемо їздити»
Як доїхати до роботи у лікарню або навчання, якщо єдиний автобус і той не їздить? Проблема автобусного сполучення у нашому районі завжди актуальна і для жителів сільської місцевості наразі болюча, як ніколи. Перевізники відмовляються від маршрутів, а людей ніхто не інформує, чи буде той автобус чи ні… Із такою проблемою до редакції звертаються невдоволені майже кожного дня. Хто по телефону гнівається, хто приходить до редакції – просять пояснити чому ж так?
Ось недавно був телефонний дзвінок від мешканця села Сари. Він розповів, що все добре у селі: і школа працює, і гори посипаються, і амбулаторія найкраща у районі, адже по телебаченню показують саме її. Та як добратись до міста у центральну лікарню, якщо направили? Скаржився, що із нового року маршрут зовсім не врегульований. Звертався до сільського голови, той сказав: гроші перераховані. Чому не має автобуса? Бо метанові заправки не працювали. Та ніби й газ з’явився, а все одно добратися нічим.
Із питанням: чому відсутнє автобусне сполучення – ми звернулися до Книшівського та Сарівського сільських голів, адже жалілися люди саме із цих сіл. Голови звернули на перевізника, адже кошти були виділені вчасно.
Зі слів керівника ПрАТ «Гадяцьке АТП-15337» Григорія Куця, тих коштів, які виділяються, не достатньо для того, щоб перекрити всі ті витрати, а саме: подорожчало пальне, через погані дороги – ремонт автобусів, водію треба зарплату одержувати. «Тому будуть гроші – будемо їздити». Ще одне – немає добросовісних водіїв, їхня поведінка просто обурює. Часто самі пасажири телефонують і скаржаться. Наразі автобусні перевезення відновленні, але чи надовго – ніхто не знає.
Тож пора задуматися і сільським головам, і головам ОТГ про придбання для своєї громади власного транспорту (як приклад – Лютенська сільська рада), щоб зробити перевезення комфортним та й без зайвих клопотів.
Любов Шкрьоба
