Школярка вкололась шприцом. Відомі результати службової перевірки
У минулому номері тижневика ми розповідали історію про те, що учениця 9 класу 4-ої школи під час прибирання позашкільної території травмувалась відкритим шприцом. Нам вдалося отримати коментарі від керівництва школи і відділу освіти міської ради. Обидві сторони трактували випадок, як нещасний. Проте Станіслав Бутенко (начальник відділу освіти) пообіцяв повідомити нам про результати службової перевірки, яка б і мала визначити, чи винен хтось у тому, що сталось. Зі слів останнього, якщо посадовці винні, то їх обов’язково притягнуть до дисциплінарної відповідальності (законодавством передбачається догана або звільнення).
Чи визначили таки винного і які висновки зробили посадовці?
Відповідальним за проведення службової перевірки був Руслан Кузьменко (головний спеціаліст відділу освіти). Саме у нього ми і запитували про результати:
«Ми перевірили факт, – розповів у телефонній розмові відповідальний. – Засвідчити його ми, звісно, не могли, бо все відбувалося за нашої відсутності. Але певні пояснення ми почули. Паралельно школа також проводила своє розслідування, і вони трактували все, як «нещасний випадок».
Усе трапилося під час прибирання громадського парку. Як пояснює сама дитина, вона, нахилившись прибрати пакунок із сміттям, чимось подряпалася. Потім, коли придивилась, побачила, що із пакунка стирчала голка шприца. Про це вона повідомила класного керівника, потім її направили до медсестри, яка промила подряпину, обробила розчином, наклала пластир. Потім уже батьки відправили її до лікаря, здали кров на аналіз (наскільки відомо, зараз аналіз не показав ніяких відхилень).
Ми перевірили всі документи, які були потрібні у цьому випадку. Наказ по школі про організацію прибирання є, класним керівником проведені всі відповідні процедури, інструктажі. Тому, на даний момент, ми також трактуємо це як нещасний випадок.
Суспільно-корисна праця, звісно, на користь. Більш старші класи займаються благоустроєм території, яка закріплена за 4-ю школою. І оскільки всім зрозуміло, що все місто до ладу не можна довести силами працівників «Комунсервісу», то залучаються діти. Від такого випадку не застрахований ніхто і ніде.
У принципі, із точки зору комісії відділу освіти, то ні працівники, ні школа, ні директор ніяких нормативних документів не порушили. Але, звісно, якщо батьки бажають, то можуть звернутись до інших інстанцій, які можуть трактувати ситуацію по-різному».
Проте, окрім офіційного коментаря, Руслан Кузьменко висловив також і власну думку із цього приводу. Він вважає, що хоч і варто привчати дітей до праці, але все ж на подібного роду прибирання посилати не потрібно.
Своєю публікацією ми аніскілечки не намагались добитися, щоб когось покарали. А просто спробували звернути увагу на болючу проблему, адже подібні роботи, які, нібито, мали б привчати дітей до порядку, практикують майже у всіх школах нашого міста. Діти вимушені прибирати за дорослими замість того, щоб навчатись. Чи можливо, доцільніше було б, щоб дорослі зайнялись цією роботою?
Паралельно ми звернулись до Центру зайнятості і поцікавились, чи замовляє міська рада безробітних на виконання громадських робіт по благоустрою міста? Як виявилось, таки замовляє! Лише протягом останнього місяця 10 чоловік працювали на громадських роботах. Любов Різун (начальник ЦЗ) стверджує, що кількість людей, яких можна відправляти на громадські роботи, необмежена. Проте є одне «але» – оплата праці, яка здійснюється 50/50 із бюджету міськради і Центру зайнятості. Якщо у міськради достатньо коштів для фінансування таких робіт, то можна брати більше працівників.
Можливо, це прозвучить дивно, але хіба не можна замовити якомога більше людей, скажімо, усього на два місяці (квітень і травень), які б спільно із комунальниками і зайнялися прибиранням загальних громадських територій? Чи просто так зручніше – користуватись безкоштовною працею школярів і прикриватись «суспільно-корисною»?
Щиро сподіваємось, що із цієї історії місцеві посадовці зроблять відповідні висновки і спробують не допустити подібного. Бо якщо така ж ситуація повториться у майбутньому, сумніваємось, що все обійдеться, як завжди, «легким переляком».
Оксана Кириченко
