Зелена паста замість червоної: що насправді змінилось у навчанні?

Минув місяць із початку навчального року. Діти, які цьогоріч пішли у школу вперше, повинні б навчатись за новою, нібито полегшеною програмою – цьогоріч у Міносвіти ґрунтовно взялися до розвантаження програм для учнів молодших класів.

Що запланували:

Одним із основних нововведень у шкільній програмі стало зняття фіксованої кількості годин на вивчення кожної теми. Учителі самі повинні визначати ці параметри. Також прибрали своєрідний «травматичний» фактор для дітей – шокуючу червону пасту – і надали можливість писати олівчиком замість авторучки. А першокласникам  відмінили домашні завдання на вихідні і свята.

Тепер у першому семестрі у першокласників повинен бути лише усний курс англійської мови (діти співатимуть, учитимуть віршики). А от письмо повинне з’явитися у другому семестрі, та й то лише літери і слова (і що важливо: діти писатимуть друкованими літерами). У математиці непотрібно буде зазубрювати напам’ять таблиці додавання-віднімання. Із оновленої програми з фізкультури зникли обов’язкові лижі й ковзани. Натомість з’явилися ігри на парну та командну взаємодію. На вибір додали також бадмінтон.

Проте, не все заплановане завжди втілюється в життя. Та й, не дивлячись на усі зміни, внесені у  програму, підручники поки що залишаються старими. Тож вага рюкзака зі «знаннями» на тендітних дитячих плечах суттєво не зменшиться.

Чесно кажучи, виникають сумніви, чи буде це полегшенням насправді? Чи стане легше дітям? Та й чи самі учителі зможуть так швидко «перезавантажитись» на нову програму? Тому, чи відчутні зміни у освіті, ми поцікавились у батьків першокласників.

«Навчатись легше не стало, – розповідає 28-річна гадячанка Марина, матуся першокласниці Іринки. – Обіцяне полегшення,  про яке нам розповідали перед початком навчального року, так і не прийшло. А ми ще дитину здали у школу у 6 років, думали ж, програма спрощена, і тепер їй не важко буде. Тепер розуміємо, що помилились. Із тими «домашками» тепер мучиться не тільки донька, а й ми. Задають усе, як і раніше: і математику, і письмо, і читання,  і природу. Єдине змінилось – пишемо олівцем. І червону ручку змінили на зелену».

Звісно, не всі школи нехтують нововведеннями, більшість із місцевих закладів освіти дотримуються нових правил. А от сільські, користуючись тим, що знаходяться далеченько від пильних очей відділу освіти, продовжують викладати по-старому, вірячи в те, що кращого викладання, ніж у радянські часи, не було. Щоправда ніхто у цьому не зізнається, а правда випливає лише у відвертих розмовах.

На жаль, більшість опитаних нами батьків просто впевнені, що зміни якщо й відбуваються, та все ж нічого «толкового» не принесуть. Люди вважають, що змінювати потрібно докорінно всю систему, адже вона значно перевантажена непотребом.  

Проте є й оптимісти,  які вірять у світле майбутнє задуманих реформ:

«Усе зміниться і дуже швидко. Сьогодні у нас збій у системі: медалісти на базарі, а «двоюшники» – у бізнесменах. Вірю, що все почнеться з відміни ненависної червоної пасти,  далі – по плану», – прокоментували наш пост про освітянські новинки в соцмережах.

Самі ж вчителі початкових класів зізнаються, що програма дуже «сира», непродумана і недопрацьована, хоч і має багато позитивних моментів. Тож, імовірніше, саме тому більшість її і не дотримуються.

А як ставиться до реформування освіти головний освітянин міста Станіслав Бутенко, і чи можливе ігнорування новітніх реформ?

 «На мій погляд, усі новинки у реформуванні є лише поверхневими, ніби так треба. А освітяни, і я у тому числі, чекають ґрунтовніших реформ.

Але сьогодні маємо те, що маємо. І нововведення носять обов’язковий характер, не рекомендаційний. Кожен педагог повинен виконувати усе заплановане.

Поки що жодної скарги чи звернення про недотримання педагогами реформованої програми ми не отримували. Але якщо ви вважаєте, що ваш учитель продовжує викладати старими методами, раджу звертатись до адміністрації школи, яка відповідно повинна провести розслідування. І якщо порушення підтвердяться, випадок повинні винести на розгляд дисциплінарної комісії».

Проте, як наголошує посадовець, жорсткі методи не завжди правильні. Можливо, педагог справді розгледів у програмі невідповідності і вирішив навчати старими перевіреними методами.

Безсумнівно, потрібно знайти порозуміння. Адже більшість спеціалістів не досить схвально ставляться до освітянської реформи.     

Оксана Кириченко

А як за кордоном?

У приклад ідеальної системи освіти гадячани ставили швейцарську. Наша землячка у соцмережах поділилась своїми враженнями, як її діти відвідують закордонну школу:

1. Уроки йдуть блоками, по півтори години. Між ними двадцять хвилин відпочинку, під час яких діти ЗАВЖДИ на вулиці. Тут так побудована школа, що діти виходять з класу на повітря під терасу, яка є у кожному класі. Їм навіть не треба перевзуватися. У гарну погоду всі грають у футбол, баскетбол, пінг-понг тощо. Дитину, яка НЕ бігає, швидше за все відведуть до лікаря. Моїх водили кожен день перші два тижні. А вони були просто не в курсі, що в школі можна бігати.

2. З 11.30 до 13.30 обідня перерва. Можна залишитися в школі, можна повернутися додому. Діти взагалі не втомлюються.

З ранку вчаться з 8.15, увечері – до 16.00. У середу короткий день – до 11.30.

3. Щоб діти не боялися формулювати свої думки в письмовому вигляді, у школі є пошта «учитель – учень». У кожної дитини свій поштовий ящик, туди кладеш записочку, учитель обов’язково відповідає особисто тобі. Користується неймовірним успіхом – із ранку всі біжать забирати свої «листи».

4. Словарні диктанти пишуть під картинками, які позначають якісь слова.

Дитина запам’ятовує, як пишеться слово, візуально порівнює його з картинкою.

5. Коли роблять якусь доповідь, завжди включають музику. На такі уроки завжди черги через те, що діти самі вибирають для цього музику. Такий міні-спектакль.

6. На математиці, ЯК вирішувати приклади, не пояснюють. Тобто дитина на основі наявних знань повинна придумати, як легше вирішити. Правильного способу немає, усі вирішують так, як їм зручно.

7.  Вважають, що помилки – шлях до успіху. У класі зробили навіть таку фею помилок, яка голосом вчительки пояснює їм, що помилятися добре і можна.

8. Довідка від лікаря потрібна, якщо тільки пропускаєш більше 2-х тижнів. Правда, це єдиний випадок, коли всі завдання потрібно робити вдома.