Особливі педагоги для особливих дітей

Усі ми пам’ятаємо своїх учителів, і для кожного вони щось значать. Для когось педагог – це перший наставник у житті, комусь – можливо, друг, а для когось – найдорожча людина, спогади про яку, залишаться на все життя.

Саме такими рідними і дорогими серцю людьми вважають своїх учителів дітки із особливими потребами, які навчаються за інклюзивною освітою. Адже весь час у школі вони проводять із ними. І вже тут їх справді можна назвати і вірними товаришами, і міцним «плечем», на яке можна розраховувати у будь-який час.

Гадяцька спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №4 першою у місті взяла на себе таку нелегку і важливу місію – допомагати батькам, діти яких мають проблеми зі здоров’ям, і 5 років тому впровадила інклюзивну освіту. Відтоді кілька педагогів перекваліфікувались у асистентів учителя – саме так називають людей, які допомагають навчатись особливим діткам – і займаються лише із особливими дітьми.

На вигляд це звичайнісінький начальний заклад, однак, придивившись уважніше, видно, що будівля обладнана спеціальним пандусом, а на дверях вбиральні табличка із візочком.

– Найбільше ми боялися, щоб у нас були всі умови для таких діток, – розповідає заступник директора із навчально-виховної роботи, відповідальна за інклюзивне навчання у школі Лариса Решотка, – тому відразу взялися за оснащення школи. Також переживали за те, як сприймуть нове навчання діти і батьки. Адже ми набирали діток із різними вадами на інклюзив. Відразу провели опитування і були приємно здивовані – побачили лише увагу до них, жодних недоречностей не виникло».

Сьогодні на інклюзивному навчанні у школі навчаються 8 дітей, із якими займаються 6 асистентів учителя.

Світлана Лиходід і Наталя Власенко – одні із небагатьох асистентів учителів, які працюють у школі. Вони займаються із п’ятикласниками Яною Павлюк та Іллею Литвиненком із першого їхнього дня у школі.  

– Ці діти потребують надзвичайної опіки, і ми докладаємо усіх зусиль, щоб їм було тут комфортно і легко. Вони дуже добрі, дружать між собою, опікуються один одним.

За спеціальністю обидві асистентки звичайні педагоги: Світлана Григорівна – учитель історії і географії, а Наталя Павлівна – початкових класів. Розповідають, що перелаштуватись на інклюзив було важко, адже цей різновид освіти має свої особливості. Тому їм довелось пройти курси підвищення кваліфікації, вивчити і психологію, і дефектологію (відноситься до педагогічних наук і вивчає психофізіологічні особливості людей із аномальним розвитком, закономірності їх виховання і навчання, а також їх адаптації і реабілітації у соціумі). Тож тепер їх можна назвати різнофаховими спеціалістами.

– Ми зі ними цілий день: допомагаємо у навчанні, граємо в ігри, спілкуємось, ходимо на прогулянки, у їдальню. Звісно, допомагаємо відвідати вбиральню, адже у них проблеми із опорно-руховим апаратом.

Розпорядок дня у «особливих» дітей майже нічим не відрізняється від навчального процесу інших учнів. Єдина відмінність – вони звільнені від занять фізкультурою і мають кілька специфічних занять. Додатково у них введені години корекційно-розвиткових  і логопедичних занять, які проводить Юлія Даниленко (учитель-логопед).

– Зустрічаємось із дітьми не менше одного разу на тиждень і займаємось по 2,5 години. В основному це зайняття по розвитку: на моторику ручок, піскотерапія, розвиток координації рухів, розвиваємо пам’ять, мислення, увагу. У нас навіть спеціальний кабінет є із «сухим басейном», де діти можуть пройти психологічне розвантаження. І ви знаєте, порівняно з минулими роками  ми спостерігаємо позитивну динаміку. 

Як виявилось, навантаження асистента вчителя всього 12,5 годин на тиждень, тому решту часу із особливою дитиною працює звичайний учитель-предметник. Спочатку педагоги дуже хвилювались, чи зможуть впоратись із дітьми з особливими потребами. Але все ж звикли. А ще значну роль відіграє і колектив. Клас, у якому навчаються діти-інклюзивники, настільки дружелюбно сприймає їх, що проблем просто не виникає.

Побувавши у кількох класах, ми навіть із першого разу не здогадались, хто саме займається по інклюзивній освіті.

– Це тому, що іде соціалізація дітей, – пояснює Лариса Решотка. – Дитина у класі разом із усіма дітьми адаптується до соціуму. Тому більшість із них майже нічим не відрізняється від інших. У нас навіть є такі дітки, які і виду не подають, що мають якісь вади. Стараються не афішувати свій стан. І це їм добре вдається. Можна навіть стверджувати, що від інклюзивного навчання «виграють» і діти із порушеннями, і здорові діти, адже вони набувають соціальної компетенції.

Я вважаю, що інклюзивне навчання має безліч переваг над індивідуальним. Тут вони мають коло друзів поміж однолітків, адаптовані до навколишнього світу. Тому й позитивна динаміка є. Наприклад,  Ілля і Юля в першому класі ще не ходили. Сьогодні ж Ілля може навіть прокатати Юлю на візочку.

Маючи вже певний досвід  у впровадженні інклюзивного навчання, педагоги четвертої школи навіть проводили на базі свого навчального закладу обласні семінари, ділились досвідом. Адже, як виявилось, Гадяцький район у передових по новітній освіті.

До особливого навчання запрошують усіх, хто має для цього показання. Комісія надає висновок, і для дитини розробляється спеціальна програма і надається окремий педагог. Крім того, якщо спостерігається позитивна тенденція або ж навпаки,  у будь-який час можна перейти на іншу форму навчання.

Щоправда, не дивлячись на усі позитивні сторони, є й невеличкі проблеми, про які усі знають, але чомусь віддають перевагу замовчуванню – школі конче потрібен ліфт. Адже дітям, які вже перейшли у старші класи, потрібно підніматись на другий і на третій поверхи, що є проблематичним для людей із порушенням опорно-рухового апарату. Нещодавно на адресу редакції навіть надійшов лист, у якому гадячани звертали увагу на відсутність ліфту у 4-й школі. Але поки що це питання на порядку денному, і сподіваємось, найближчим часом буде вирішене.

Побувши із асистентами вчителів близько двох годин і побачивши ту турботу, із якою вони опікуються дітьми і намагаються допомогти їм адаптуватись у цьому нелегкому житті, ми впевнились, що вони, як ніхто, заслуговують похвали. Адже вони присвятили своє життя непростій благородній справі, і, сподіваємось, їхні старання будуть виправдані.   

Оксана Кириченко

На фото: Лариса Решотка (заступник директора з навчально-виховної роботи), асистенти вчителя Світлана Лиходід і Наталя Власенко, логопед Юлія Даниленко із п’ятикласниками, які навчаються за інклюзивною системою освіти, Яною Павлюк та Іллею Литвиненком.