Спадкове право є одним із найдавніших та найважливіших інститутів права

Оскільки воно регулює відносини, які стосуються кожного з нас і дають волю визначити долю майна, що придбане кожним за життя, на випадок своєї смерті. 

Усе, що нам належить, є нашою приватною власністю. Тому кожен вільний розпоряджатися своєю власністю під час життя та на випадок своєї смерті. Смерть фізичної особи  припиняє її правоздатність і відкриває спадщину. Під спадкуванням згідно ст.1216 ЦК України розуміється перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Місцем відкриття спадщини визнається останнє місце проживання спадкодавця. Постійне місце проживання спадкодавця на день смерті підтверджують такі документи, як довідки житлово-експлуатаційних об’єднань, будинкоуправлінь, житлово-будівельних кооперативів, районних адміністрацій, довідки адресно-довідкового бюро, будинкові книги. Нотаріальна практика виключає  підтвердження місця відкриття спадщини доказами свідків. 

Спадкоємцями є особи, вказані у заповіті або у законі. 

Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Призначення заповіту полягає в тому, щоб визначити порядок переходу всього спадкового майна або його частини до певних осіб. У цьому і полягає  відмінність спадкування за заповітом від спадкування за законом: призначення спадкоємців і порядок розподілу майна між ними залежить виключно від волі заповідача. Права та обов’язки із заповіту виникають тільки після відкриття спадщини, тобто після смерті заповідача. Тому дійсність заповіту жодною мірою не залежить від згоди спадкоємців з його змістом або заперечення проти нього. Немає значення для дійсності заповіту й те, чи відомий спадкоємцям взагалі його зміст. Більше того, навіть сам факт існування заповіту повинен зберігатися в таємниці посадовими особами, які оформляють заповіт. Довідки про наявність заповітів видаються тільки після смерті заповідача зацікавленим особам, а також на запити органів суду, прокуратури, дізнання та попереднього слідства і тільки у зв’язку із знаходженням у їхньому провадженні цивільних та кримінальних справ. Закон надає формі заповіту особливого значення – від її дотримання залежить дійсність заповіту. Заповіт повинен бути складений письмово, із зазначенням місця та часу його складання, власноручно підписаний заповідачем і належним чином посвідчений. Неприпустимим є складання усних заповітів, а також доведення факту заповіту в судовому порядку , якщо  заповідач висловив розпорядження в усній формі, хоча б і в присутності свідків. У випадку відсутності заповіту, визнання його недійсним право на спадкування отримують спадкоємці за законом почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування в разі відсутності спадкоємців попередньої черги, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. 

Чинне законодавство передбачає п’ять черг спадкування за законом. Спадкоємцями першої черги є діти, у тому числі зачаті за життя спадкодавця, подружжя та батьки померлого. У другу чергу спадкують рідні брати та сестри померлого, його дід і баба. За третьою чергою спадкують рідні дядько та тітка, а четверта черга закликає до спадкування осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше п’яти років до часу відкриття спадщини. Права цих осіб може визначити суд. Якщо зазначені вище спадкоємці не прийняли спадщину, можливе спадкування п’ятою чергою, до якої відносять інших родичів до шостого ступеня споріднення  включно.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи застереженням. Тобто спадкоємець приймає спадщину в повному обсязі, він не може вибирати, яке майно він хоче прийняти, а зобов’язаний прийняти все майно, яким би воно не було, із боргами чи без боргів. Під час прийняття спадщини спадкоємець повинен висловити свою волю. Згідно із ст.1270 ЦК України він протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини повинен подати заяву про прийняття спадщини. Слід назвати такі способи подачі заяви: 

а) особисте подання заяви нотаріусу за місцем відкриття спадщини;

б) надіслання заяви, підпис на якій засвідчено нотаріально, поштою;

в) подання заяви, підпис на якій засвідчено в нотаріальному порядку, представником спадкоємця за довіреністю. 

Право вибору способу подання належить самому спадкоємцю. При цьому слід мати на увазі, що заява вважається поданою з моменту отримання такої заяви нотаріусом, а не з моменту посвідчення підпису на заяві. 

Якщо спадкоємець не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Водночас не передбачається вчинення будь-яких дій з боку такого спадкоємця, включаючи подання заяви. Але така неформалізована відмова створює для зацікавлених осіб стан невизначеності. Тому часто нотаріус просить підтвердити таку невизначеність заявою, щоб підтвердити, що спадкоємець навмисно пропустив строк прийняття спадщини, хоча законодавцем на нотаріуса не покладено зобов’язання повідомлення зазначених осіб. 

Спадкоємець за законом може відмовитися лише на користь спадкоємця за законом, спадкоємець за заповітом може відмовитись тільки на користь спадкоємця за заповітом, або відмовитись просто від прийняття спадщини по заповіту. 

Відмова від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців може бути лише протягом строку на прийняття спадщини. Коло осіб, на користь яких спадкоємець може відмовитися, є вичерпним і не може бути розширене за його бажанням, тобто це стосується лише спадкоємців, перелічених у ст.ст.1261-1265 ЦК України (перша, друга, третя, четверта, п’ята черги).

Крім судового порядку, спадкоємець, який пропустив строк на прийняття спадщини, може прийняти спадщину при згоді інших спадкоємців, які прийняли спадщину і підтвердили своє право бути спадкоємцями. Такі спадкоємці можуть подати заяви про свою згоду на подання заяви про прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк.

Ми з вами розглянули коротенько питання, хто і як приймає спадщину, але я сподіваюсь, що на деякі питання кожен, хто прочитав цю статтю, отримав відповідь. На конкретні питання вашого спадкування звертайтеся до нотаріуса, у тому числі й до мене, за адресою: м. Гадяч, вул. Драгоманова, 37, з 09.00. до 17.00. крім суботи та неділі.

Миру вам, злагоди, благополуччя.