Які часи – такий і шопінг?

«Секонд хенд»  – магазин, у якому за 100 гривень можна одягнути всю родину», – стверджує 35-річна гадячанка Наталія. І, на жаль, такий шопінг стає дедалі популярним серед гадячан та мешканців району. Кількість магазинів та торгових палаток, які продають вживаний одяг, протягом останнього року зросла в рази, і сьогодні майже на кожній вулиці міста є «свій секонд».

При чому відвідувачі подібних магазинів не тільки люди не високого достатку, а й статусні особи. Адже, кажуть, що там можна придбати практично нові і якісні брендові речі.       

Місцеві підприємці, які займаються продажем секонд хенду, розповідають, що значним прибутком тут і «не пахне», однак зазначають, що сьогодні торгівля вживаними речами є набагато вигіднішою, ніж продаж нового одягу. Більшість покупців не готові розпрощатися із половиною зарплатні, щоб придбати потрібний повсякденний одяг, а в магазинах «секонду» при бажанні за таку ж ціну можна придбати 3-4 речі.

Найдосвідченіші клієнти знають, що є дні і години завозу. Саме цього дня біля них людно – хто першим потрапить у магазин, той і вихопить собі найкращу, а головне недорогу, річ.   

Як зазначають експерти, найближчим часом немає реальних причин для покращення фінансового становища українців, а тому попит на вживані речі й надалі ростиме. Навіть дешеві магазини-стоки через зміни курсу стали не надто цікавими для нашого покупця, котрий переважно не готовий платити більше 100 грн за ту ж саму сорочку чи кофтинку.

Тож, імовірно, у найближчий рік ми побачимо ще не один новий магазин «секонд хенду». Подібні явища ми переживали й раніше, у 90-х роках, і це називалося ознакою соціального зубожіння населення. І, як кажуть спеціалісти сьогодні, розширення «секонд хендів» – це індикатор країн третього сорту. То що ж, історія повторюється?

«БМ»