«Оно же со стороны видно, как у всех все «хорошо»

У той час, коли по всіх куточках країни борються за права переселенців, допомагають вижити та адаптуватись у новому соціумі, історія родини переселенців Галушок із Криму ніяк не закінчиться. Уже близько року сім’я судиться із братами Тарапатами, у яких збиралися купити будинок у Пирятинщині. Власники взяли завдаток, а через певний час відмовились його продавати.

Тепер через суд вимагають виселення родини із будинку. Галушки, у свою чергу, подали зустрічний позов і вимагають повернення суми завдатку.

Кілька місяців поспіль Тарапати не з’являються до зали суду, а сімейство Галушок навпаки, справно відвідує кожне судове засідання. На останньому із них, яке відбулося минулого тижня, у розмові із Людмилою Галушкою ми дізнались, що недавно вона побувала у Криму. Як воно ступити на рідну, але окуповану землю, вона розповіла і нам.

Два роки минуло із того часу, як Галушки поспіхом покинули півострів. Але сьогодні «домом» покинуте містечко Людмила назвати вже не може. Навідавшись до рідного подвір’я після 22-х років, прожитих у ньому, вона навіть не наважилася навіть туди зайти.

– Вот не потянуло меня туда! Там все изменилось. Теперь все по-другому: разные люди, другие взгляды на жизнь, даже темы разговоров изменились! Ходят такие по улицам, головы поопускали, между собой не общаются.  

Протягом двох днів, проведених на батьківщині, жінка встигла навідати усю полишену рідню, друзів та знайомих. Навіть із колишнім чоловіком зустрілась, щоправда за кілька хвилин недовгого спілкування вони встигли посваритись на політичному підґрунті.

– Говорит: «У нас тут все хорошо! Вот что для вас ваш Президент сделал?» А я ему говорю: «А для вас что ваш Путин сделал?» А сам еще просил меня, чтоб я конфет наших украинских ему привезла… Оно же со стороны видно, как у всех все «хорошо».

Людмила розповідає, що 1000 гривень, яку вона взяла із собою у подорож, закінчилась ще після першого походу на базар.

– Я когда цены увидела, была просто в шоке! Сначала подумала, что это не цена, а штрих-код. Молоко – 50 гривен за литр, конфеты самые дешевые – от 100 гривен за кило. Я такого нигде не видела: захотелось кофе, то платила отдельно за кофе, отдельно – за сахар и стаканчик. 

Своя домашняя продукция вообще не продается – мясо и молоко фермерское дают в долг, просто платить нечем. В общем, прижали людей конкретно. Сын от первого брака рассказывает, что зарплату получает  8 тысяч (у перерахунку на гривні – авт.). А коммунальных нужно заплатить больше пяти! 

Сірістю та пусткою вразив Людмилу Галушко знайомий край. Засмутилася, що поменшало городів та насаджень. Приїзд жінки припав якраз на Великодні свята, але чистим та охайним, як колись раніше, містечко вже не здавалось.

Єдине, що змусило серце переселенки стрепенутись, – це озеро Сиваш.

– Как увидела его, то все внутри просто перевернулось. Вроде бы ничего особенного, а так жалко стало. Так все близко было еще недавно. А теперь… Обидно за судьбу страны, и за себя, и родных своих.

Та незважаючи на тугу за минулим, повертатись у Крим родина не збирається. Вони вже перегорнули ту сторінку свого життя і тепер намагаються розпочати свою історію заново.

– Я когда домой в Пирятынщину вернулась, ко мне подошел младший сын и сказал: «Мама, ти так стала російською розмовляти!» Наругал меня. Мои детки уже полностью «українською» разговаривают. Вот и я теперь буду!   

Оксана Кириченко