«…Любив співати, але Бог нагородив його іншим даром…»

Добра, чесна, порядна людина, архітектор від Бога – так відгукуються про нього люди. Та нажаль, 13 березня 2016 року, його серце зупинилося. Цього дня Гадяч втратив талановитого архітектора Івана Васильовича Сидоренка.

Іван Сидоренко народився у с. Красна Лука 6 квітня 1953 року у робітничій родині – батько був теслею, мати ж працювала на ланці. Любов до будівництва Івану передалася саме від батька. Із дитинства хлопець був схильний до малювання – у школі випускав стінгазети. Спершу хотів поєднати своє життя із спортом або ж із журналістикою. Але маючи давнє бажання залишити щось корисне та пам’ятне після себе, за поради однокласниці вступив на архітектурний факультет Полтавського інженерно-будівельного інституту, який закінчив із червоним дипломом. Після навчання, за направленням, Іван переїхав у Чернігівську область, де працював головним архітектором міста Ічня. У 1988 році його перевели у Гадяч. У 2004 році обійняв посаду головного архітектора міста. Із його легкої руки «виросли» більшість пам’ятників у Центральному парку. Але своєю гордістю чоловік вважав саме планування міста. За його ініціативи був повністю реконструйований парк, створені алеї, запроектований собор. А більшість із нас, навіть не здогадується про те, що автором улюбленого нами дитячого майданчика є саме Іван Сидоренко.  

«Любив співати, але Бог нагородив його іншим даром. Постійно ходив із думками лише про роботу. Навіть дивлячись телевізор, постійно тримав олівець в руках, щось малював…,» – діляться спогадами його друзі та знайомі.

Чимало творчих планів не встиг втілити у життя Іван Васильович. Один із них – спорудити пам’ятний знак бджолі. Постійно хотів щось змінити у своєму житті, але час немає вороття. Проте, навіть на схилі життя мріяв, щоб Гадяч став новим, сучасним, популярним містом із неповторною архітектурою та здійсненими мріями, не лише його, а й тих, хто прийде після нього.   

Оксана Кириченко

Висловлюємо вдячність рідним за допомогу при підготовці матеріалу.