«Ось подивіться, що вони нам купили!»

Такими словами зустрічає нас Олена Дудка на своєму новому дворищі. Днями вона завітала до редакції зі скаргою. Нарікала на будинок, який придбали їй як матері загиблого військовослужбовця АТО (Олена – мати першого загиблого в АТО військового Миколи Прудія).

На запрошення Олени Юріївни ми поїхали у Великі Будища оглянути її садибу.

«Він же скоро рухне! Ось які тріщини у стінах, ми запінили, але все одно дує. Та ще й «цвіте» усе, бо дах протікає. У підлозі які дірки. Так взимку дуло, що неможна було всидіти, – показує тріщину у стіні. –  Ми самі скотчем заліплювали, а це полізла туди, а воно сиплеться. Фундамент не тримається. Літня кухня також не придатна для користування – пічка димить, треба все ремонтувати. Гараж нам не потрібен – машини немає.  У будинку нічого не лишили, тільки диван, ним дірку у стіні затулили, із якої криси вилазять. Тут і меблі були, і шторки на вікнах, можна було жити. А хазяїн усе повивозив. ванну нову забрав. Тож тут тепер жити неможливо!»

Родина Олени Дудки одна із перших у області отримала житло по державній програмі. Але у програму не входила купівля ділянки під будівлею, городу і сінокосу. Тому жінка була змушена самостійно за свій кошт купити 0,25 га під будинком.

«Я їм ще тоді казала: ця хата без землі ніякої матеріальної цінності не має. Купили саму хату, без городу, без сінокосу. Я ж все життя город садила, по усьому селу мала клаптики землі. Тепер думала, біля хати садитиму, не бігатиму. А хазяїн каже: «Купуй окремо».

Олена із дітьми вселилась у будинок всередині грудня минулого року. До цього 13 років  проживала у співмешканця у цьому ж селі, де зареєстрована і досі. 

«Хіба ж я не заслужила на нормальне ставлення? Я ж росіянка, виростила справжнього патріота України! Коля ж у мене хороший був, – плаче, – допомагав мені. Він же по контракту в армію пішов. Знав, що у мене боргів багато, висилав мені гроші. А як його не стало, виплатили 600 тисяч, я відразу борги віддала. Допомогла рідним, за навчання доччине заплатила, не буду приховувати, дала частину коштів їй на квартиру у Полтаві. А ще, ніхто не знає, але я відправляла солдатам у Маріуполь на АТО. Ці ж гроші дуже «важкі» для мене. Дуже погано дістались, то витрачати просто так не могла».

А тепер враження від будинку: 1966 року забудови, на вигляд зберігся непогано. Звісно, косметичний ремонт там не завадив би, але бачили й гірше. Була б доречною заміна вікон. Залізний дах можна було б підлатати, аби не протікав. Тоді б і стіни не цвіли… А в цілому дворище хороше – чималий двір, садок, є і господарські споруди, і гараж, і вода у дворі, яку при бажанні можна й у будинок підвести…

Заступник голови РДА Сергій Бондаренко прокоментував ситуацію: 

«Будинок придбали за державний кошт. Земельну ділянку не купили, адже кошти мали цільове направлення. Згідно чинного законодавства, житло ми можемо придбати тільки за місцем реєстрації людини. Відповідно, якщо жінка зареєстрована у Великих Будищах, то й будинок, треба купити у цьому ж селі. За всіма правилами розмістили оголошення  про пошук будинку для родини у районній газеті. Із усіх пропозицій про продаж будинку, які б мали надійти, ми повинні були вибрати одне житло із найнижчою ціновою пропозицією, тобто найдешевше. Але пропозиція надійшла лише від одного чоловіка, тому й придбали саме цей дім. На його огляд їздила Людмила Грищенко (керівник Центру надання допомоги учасникам АТО). Експерт зробив висновок, нормативно-грошову оцінку. На той час у родини не було ніяких заперечень. Будинок нормальний.

Документацію на будинок жінці поки не передано. Але на найближчій сесії сільради буде прийняте відповідне рішення, і вона отримає повний пакет документів.

Дійсно, жінка сама придбала ділянку під будівлею (0,25 га за 1 тисячу грн – авт.), але є домовленість із сільським головою про виділення матеріальної допомоги на оформлення документації. Від неї потрібно лише написати заяву на отримання матеріальної допомоги, а вона цього чомусь робити не хоче.  

Оформляємо і гарантовані 2 га, зараз с/г підприємство виготовляє їй безкоштовно технічну документацію».

Як бачимо, усе в межах законну. Хіба що закон трохи непродуманий. Та все ж, можливо, районне керівництво зглянеться і допоможе багатодітній родині привести будинок до ладу.

Оксана Кириченко, Олександр Товстий