Омела – злісний напівпаразит культурних рослин

Це — вічнозелена рослина-напівпаразит. Рослина з тонкими гілочками, вузькими парними листочками і жовтувато-білими ягодами. Омели вкорінюються високо в гілках старих дерев, де розростаються в кущики кулеподібної форми. Вологу і поживні речовини омели беруть зсередини дерева, на якому ростуть, запускаючи свої корені глибоко під кору «господаря».

Омели «селяться» переважно на яблунях, однак їх можна побачити і на інших деревах із не дуже твердою корою: на глоді, тополях, липах, каштанах, горобині, березі, акації, дубі й навіть на деяких хвойних породах. Узимку, коли фактично повністю облітає листя з дерев, на верхівках їх оголених крон стають добре помітні кущики омели. При контакті з омелою слід пам’ятати, що рослина отруйна, і самолікування з використанням омели неприпустиме.

У природному середовищі омела поширюється за допомогою птахів, які поїдають її клейкі ягоди. У кожній ягоді омели міститься одне-єдине насіння. Пройшовши через травну систему птахів і потрапляючи на кору дерев, насіння омели проростає. Але обов’язково слід мати на увазі, що омела – рослина-напівпаразит, здатна сильно пошкодити дерево-«господаря», іноді доводячи його до повного виснаження і загибелі. Омела біла становить справжнє лихо для зелених насаджень. Дерева від омели помітно страждають, деревина втрачає міцність, стає крихкою. Ураження дерев омелою знижує їх довговічність, а ландшафти втрачають декоративність. Тому в даний час, коли дерева переходять у стан спокою, важливо вирізати сухі, поламані, пошкоджені гілки. Разом із цим слід видаляти рослини омели, щоб не допустити їх подальшого розмноження.

Г. Красюк, державний фітосанітарний інспектор Полтавської області,

І. Самойленко, провідний фахівець ДУ «Полтавської фітосанітарної лабораторії»