«На таку суму можна плит купить – і була б вічна дорога!», або чому наші дороги такі «недешеві»

Минув майже місяць із дня виходу публікації-звіту (взятої із сайту РДА) про ремонт доріг у районі. Відтоді чи не щотижня в редакції лунає дзвінок із зауваженнями, мовляв, що за брехню пишете: і там полатали, і там зробили, а насправді й лопати щебеню не кинули. Насправді, кожен сантиметр проробленої  роботи ми перевірити не в змозі, а от завдяки небайдужим жителям району все ж деякі ділянки взяли на контроль.

Так, приміром, звернулися до нас із с. Малі Будища з такими наріканнями: «Надруковано, що «вкатали» в гору близько 60 тисяч!» Переглянувши матеріали тижневика, ми знайшли точну інформацію: «Підрядною організацією Гадяцька філія ПАТ «Облшляхрембуд» у с. Малі Будища по вул. Полтавська, протяжність 400 м, засипано щебінь  на суму 66650 грн».

– На таку суму можна плит купить – і була б вічна дорога! – говорять місцеві активісти.

Їдемо дивитися на гору, яку засипали щебенем. Під’їжджаємо до схилу, водій слідкує за стрілкою спідометра, фіксуємо, що довжина «підлатаної» ділянки 200 метрів, не більше. А у звіті звучить цифра 400.

– Ні пожежна машина, ні «швидка» сюди не доїдуть – занадто крутий схил, ще ж і бездоріжжя, – продовжують жителі Малих Будищ.

Протяжність усієї гори 400 метрів, півдороги просипали ще восени – дрібним щебенем, ще пів – навесні, але вже більшим. Та стічні води від дощу добряче вимили шлях, видніються колії.

 – Було як. Приїхали, така ожеледиця… Машини ледве не попливли. Отак підсиплють, грейдером розрівняють, тоді тільки під’їдуть далі. У цьому році не розрівнювали нічого. Висипали – і все.  Я казав: згори забетонуйте, бо діла не буде. Навіщо ж у землю гроші «вбивать»? Щоразу ж той щебінь дощ розмиває, – говорить чоловік, що живе по тій вулиці.

Згадують місцеві жителі, як у 80-х, коли будували шлюзи, у гору «всипали» близько 400 машин щебеню. Але далі справа не пішла. Отак за роки від нього не залишилося й камінчика. То чому ж на ті самі граблі наступати?

Не менше турбує селян й те, чому такі шалені гроші витрачені на, здавалося б, примітивний ремонт?

Ми провели власні підрахунки: тонна щебеню коштує приблизно 250 грн + доставка в Малі Будища – 300 грн. Семитонний  ЗІЛ обійдеться в таку суму 2050 (1750 + 300). Якщо розділити 66650 (саме ці кошти вказані в звіті) на 2050, то виходить, що можна завезти 32 машини щебеню.

Поговоривши з сільським головою Олегом Виноградовим,  дізналися, що у звіті мова йшла про два відрізки дороги – вулицю Полтавську і Набережну Псла. Відтак засипали щебенем по 200 метрів шляху і там, і там.

– Жителі цих вулиць написали звернення до сільської ради і райдержадміністрації. Ми відреагували, зробили поточний ремонт. Провели грейдерування, засипали ями. Планували доробити ці дороги, використавши кошти з перевиконанню бюджету. Але дохідну частину вирішили використати на обладнання теплогенераторної в Сарській школі, на дитсадок та Малобудищанський ФАП… Ось дочекаємося перевиконання за 9 місяців, у вересні, і покриємо ті ділянки щебенево-бітумовою сумішшю, – коментує Олег Федорович.

За словами очільника сільської громади, на обидві дороги завезено 52 тонни щебеню. Будматеріали постачала місцева підрядна організація Гадяцька філія ПАТ «Облшляхрембуд», вона ж і виконувала роботи.

– Сільська рада не може «найняти дядька», потрібно співпрацювати тільки з організацією. Тож для нас, сільських рад, це залишається проблемою. Бо простий громадянин купує щебінь у тій же дорожній організації, наприклад,  по 500 грн за тонну, а сільраді вона обійдеться в 1000.

Чого ж і кажуть: ми за такі гроші зробили б і те, і те… – пояснює Олег Виноградов.

Якби сільська рада мала можливість працювати з фізичними особами-підприємцями, то (за вищенаведеними підрахунками) 52 тонни щебеню з доставкою обійшлися б усього у 15100. Звичайно, до цієї суми варто додати ще й інші витрати та якби накинути ще якісь 10 тис.,  усе одно цифра була б не такою разючою. Проте наша недолуга законодавча система змушує сільські ради (і не тільки) виділяти, як кажуть, кровно зароблені копійки на не завжди зрозумілі простим людям витрати – ті ж самі податки, складання кошторисів тощо. Тож маємо те, що маємо.

Олена Савченко