Він намагався знайти у доглянутій вишуканій жінці щось від колишнього дівчиська. Тепер замість «хвоста» вона носить коротку зачіску. Змінила колір волосся. Колись терпіти не могла шаликів. А зараз на ручці її сумки красується шалик кольору морської хвилі. І це зовсім не дисонує з діловим стилем. Навпаки, цей романтичний штрих надає її образу безтурботно-елегантного шарму. Він немов підглядав за нею, боячись зустрітися із знайомим поглядом…

Після розлучення з чоловіком Надя крутилася, мов білка в колесі, – повертала борги, яких наробив екс-благовірний, бо бізнес, який мав Ромко зі своїм братом, не витримав реалій «дикого капіталізму». Розрадою був син, п’ятирічний Михайлик, і робота у бюро перекладів.  Щоправда клієнти були різні: деякі занадто говіркі, інші – дивакуваті, траплялися й нахаби. Як, наприклад, ця візитерка. Мадам у яскраво-рожевій блузці, від якої аж в очах мерехтіло, і з каблучками мало не на кожному пальці, прийшла робити переклад документів для виїзду за кордон. Вийшла заміж за іноземця на ім’я Стівен.

…Колись тут сходились дві дороги. А потім, коли на клаптику поля збудували маленьку капличку, почали сходитись людські душі.

«Добрий день, мій любий таточку Іване Петровичу!

Із палким привітом і масою найкращих побажань до тебе твій син Василь Іванович.

Хрещеним батьком останньої медалі сержанта Петренка став Велівіс. Латиш приклався до сержантського подвигу посмертно.

Речі, які ви могли не знати про золото

Усі чули вислів «золоте серце» при описі доброти і великодушності людини.

Василина збирала доньку на пісенний конкурс. Настрій у неї був мажорний: напередодні побувала в школі на батьківських зборах, де почула багато хороших слів про Єву: відмінниця, активістка, переможниця багатьох конкурсів і гордість школи. Дівчина крутилася перед дзеркалом, радіючи модній сукні, яку пошила їй мама, а Василина милувалася своєю красунею і думала: якби колись не зуміла перебороти в собі гнів і образу, мабуть, не було б у неї не лише донечки, а можливо, й чоловіка…