м. Гадяч, вул. Гетьманська, 62-б

гопак у виконанні колективу ЛастівкаОсобливою популярністю серед населення Березової Луки користується святкування Дня села «Село моє, краплиночка на карті, ти грієш душу повсякчас». Воно є близьким і улюбленим для багатьох жителів саме тому, що це свято – історія ще одного року сільської родини: учителів, лікарів, землеробів, тваринників, комбайнерів, механізаторів, які тут живуть, у яких тут пройшло дитинство, незабутня юність.

yak napisati garniy listПізнє літо обтрушувало спілі яблука. Вони зістрибували з гілок і ховалися в жовто-зелену траву. Небо дотрушувало зорі… Вони любили цю серпневу пору із запахом вітру, настояним на чорнобривцях і полинах. Із прощальними акордами, віртуозно зіграними польовими кониками. Лагідним теплом, схожим на поцілунки давно закоханих. І сільську бабусину хату, одягнуту в синю льолю…

фото 111128 вересня в ККЗ «Дружба» відбулись урочисті заходи з нагоди Дня працівників освіти. Прийшли й перші особи міста і району. Усі звернулись до присутніх із привітальними словами, фото 222побажали педагогам мирного неба, достатку, благополуччя, стабільності та впевненості у завтрашньому дні. А найкращих відзначили грамотами і подяками.

DSC 0316Минулої суботи там святкували День села. На гуляння зійшлись чи не всі жителі.

DSC 0318Приємно, що всю концертну програму підготували працівники Броварківського сільського Будинку культури. А подивитись справді було що: для глядачів підготували запальні DSC 0321українські пісні й танці, гуморески й чудові сценки з життя українського села.

гойдалкаІноді у кожного з’являється думка про той невидимий, незнаний край світу, де, за нашими уявленнями, має бути добре. Виникає бажання покинути все й податися туди. Не що інше, як втеча від самого себе. Вікторія це добре розуміла. Вона математик, королева точних наук. Звикла, щоб усе було чітко, без сентиментів. Усе заплановано, життєвий вектор із конкретними цілями. Для неї були незрозумілими зітхання й переживання колег. Постійний рух вперед, долання перешкод, аналіз, досвід і знову вперед. Якось так усе й відбувалося. А тепер… Щось, мов сухенька хворостинка, хруснуло в душі, надломився той залізний стержень, на якому все трималося. В якийсь момент зупинилася, оглянулася на прожите. А там – порожньо. Заради чого чи кого усе це? У сорок п’ять немає ні сім’ї, ні дітей. Робота, робота… Загубила себе у тій роботі давно, як і радість життя.

e7169co9h3bc3obhc02mos43c9hshadlГанна заздрила своїй подрузі Ларисі, що та мешкала у місті. Дівчата познайомилися на районній олімпіаді з математики, розділивши почесне друге місце. Подружилися. Стали їздити одна до одної. Лариса водила подругу на усілякі атракціони, на морозиво, а Ганнуся соромилася запрошувати її у село, де вічна робота і вільного часу на розваги мало. Однак Лариса заспокоювала Ганну. У селі їй подобалося: тепле молоко, свіже повітря, широка грядка полуниць – їж скільки хочеш. Не так, як удома, коли мати скупо всипала ягід у тарілку, щоб більше на зиму заготовити.

a25e68848800Відколи померла дружина, Віктор Петрович жив сам. Щосуботи вибивав старі килимки, перетирав у серванті чашки і блюдця, мив підлогу. Йому зовсім не подобалася ця робота. Але з портрета на стіні дивилася ніжно і сумно Лідочка, його покійна дружина, ніби просила вибачення за те, що залишила одного, і навіть такі дрібні жіночі справи тепер доводиться робити йому.

Вхід через соц.мережі

Оголошення