м. Гадяч, вул. Гетьманська, 62-б
Банер 360x90 1-1-1 (шапка) Майно
Банер 360x90 1-1 (шапка) Друкарня 3
Банер 390*90 шапка реклама

Пам’яті загиблих у зоні АТО

 

uaОце так подарунок Господь послав… Сьогодні Галині «стукнуло» тридцять всім, і цього дня вона зачула під серцем дитя.

«Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішну… Чи впораємося ми з грядущими змінами? Боже, чи впевненим є Твій крок? Для нас – дитя?! Третє… Ще й у моєму віці і в такий час!.. Господи, благаю, допоможи впоратися з невірством і печаллю. Прости, що розум мій, пониклий і затьмарений переживаннями, не йме віри, не приймає з радістю дарів Твоїх. Прости мене, грішну, і помилуй… Помилуй усіх нас, мою сім’ю, родину, всю Вкраїну, що, як і я зараз, ридма ридає, стоячи на колінах перед лихом… Господи, помилуй…».

imagesГалинка й Андрійко зростали по-сусідству. Батьки спокійно спостерігали, як діти бавляться. Знали – не посваряться, а, якщо Галинці загрожуватиме якась небезпека, хлопець заступиться. Та й діти це відчували. Тому  до першого  класу йшли охоче, та ще й за одною партою сиділи. Село, в якому росли, розташоване неподалік від маленького містечка. Його розділяли річечка у верболозах, неглибокий став, береги якого вкривало жовте латаття. Не раз діти поверталися звідти веселі та щасливі. Особливо гордо Галинка тримала голівку, яку часто прикрашав вінок з квіточок, назбираних разом з Андрійком. Роки минали. Непомітно дівча стало красунею, на яку задивлялися місцеві хлопці. Лише для Андрія вона була шкільною товаришкою, сусідкою. Вони й далі у вільний час знаходили спільні теми для розмов біля рідної річки. Тепер уже їх улюбленим місцем стала розлога верба, гілля якої інколи було їм за гойдалку. Одного разу зустріч затягнулася. Ясний місяць ласкаво освітив обличчя дівчини, яка захоплено щось розповідала.

аквапаркКуди поїхати із дітьми взимку? А як щодо норовливих підлітків? Цими питаннями батьки бідкалися ще восени, адже про екскурсії планували заздалегідь. Коли від класного керівника надійшла пропозиція про екскурсію у Київ, а саме у аквапарк «Дрім Таун», в один голос діти підтримали і батьки також.

kvitnuci strom travnik 200442Дерево любило підслуховувати їхні розмови. Бо вміло берегти таємниці. Воно чекало пізнього вечора, коли він і вона знову тут зустрінуться. Дерево було старе. Уже й забуло, хто посадив його край польової дороги за селом. На ньому засинали птахи. Збирали меди бджоли. І куняли величезні джмелі. Під ним відпочивали, обідали і вели розмови про врожаї господарі. Бавилися їхні діти… Але коли сюди приходили на побачення ті двоє закоханих, душа дерева молоділа. То була яблуня. Розлога. Здаля наче намальована на палітрі поля і небес. Закохані ховалися тут від недобрих очей і пересудів. Його сім’я не любила молодої вдовиці, в якої залишилася маленька доня. А він любив їх обох. Ангелінку, ангелика з синіми очима і волоссям кольору спілої пшениці. І її маму Віру.

oВіра вперше подорожувала літаком. Ще й так далеко. З України – у Сан-Франциско. Аж зіщулилася, коли шасі відірвалися від землі. Старша черниця, яка сиділа поруч, почала молитися. Віра й собі перехрестилася.

– Летите додому чи в гості? – помолившись, запитала збентежену Віру черниця.

– Лечу до тітки. Трохи боязко. Ніколи не літала.

життяОксана не спала. Моторошні думки гризли її зарання посивілу голову, перепліталися зі споминами, які останнім часом усе частіше ятрять спустошену душу. Чому в житті так буває? Хто більш нахабніший, той і виграє. А коли людина живе чесно, по совісті, неодмінно будуть шарпати її життєві буревії, обриваючи, мов весняний цвіт, усі надії та сподівання.

27500764 544104262621481 473951039428555909 oСвяткова гра 4 лютого 2018 року. Святкуємо День народження бібліотечного інтелектуальному клубу "Пальміра". Майже сімейне свято пройшло по-домашньому тепло, яскраво, весело з вітаннями і піснями, з смачним тортом з свічками та святковою грою! 

Вхід через соц.мережі