м. Гадяч, вул. Гетьманська, 62-б

Навіть не побула дружиною…

1482433615Дарма Настя послухала подругу. Якби знала, що життя за це не раз посварить пальцем, нізащо не послухала б Анжелу. І тягар чужої таємниці, який носила роками, одного разу стане нестерпним.

– Я йду від Сергія, – заявила Анжела. – Завтра напишу заяву .

– Що за жарти? – не втямила Настя. – Ти ж вагітна. Чи це неправда?

– Правда. Але Сергій про це поки що нічого не знає. Ти ж йому не скажеш? Зрештою, вагітним відмовляти не можна. А це моє прохання. І ще. Я хотіла б, щоб ти пішла зі мною, коли подаватиму заяву на розлучення. Для підтримки.

– Що трапилося? Сергій тебе образив? Але ж він добрий і любить тебе.

– Усе банально просто. Я зустріла своє перше кохання – Олега. Ти ж знаєш, ми посварилися через дурницю. Розбіглися. А тепер випадково побачились і зрозуміли: не можемо жити одне без одного. Про вагітність Олегові не розповіла. Термін малий. Скажу, що дитина від нього. Семимісячною народиться… за винагороду в лікарні.

– Гріха не боїшся, Анжело?

– Я ж не йду аборт робити.

– Для Сергія твій вибрик стане громом серед ясного неба.

– Посумує і знайде іншу. Хіба для чоловіка це проблема?

– Але ж ви з Олегом не просто тоді розбіглися. Він закрутив роман перед вашим зарученням.

– З ким не буває? Він же з тією дівчиною так і не одружився.

Наступного дня Анжела написала заяву на розлучення. Настя «підтримувала» подругу. На запитання Сергія, що трапилося, Анжела відповіла: «Я тебе більше не кохаю». А родичам і знайомим пояснювала: «Не зійшлися характерами».

Сергій не міг повірити, що дружина таке втяла. За що? Він її на руках носив. То чим же не вгодив? Запитував у Насті. Бо найкраща подруга часом знає більше, ніж рідна матір. Але та відповідала словами Анжели:

– Розлюбила тебе.

Після розлучення Анжела поспішно вийшла заміж за Олега. А невдовзі народила «семимісячну» доньку. Попросила Настю стати хрещеною. Не хотіла, але й відмовити подрузі не могла. Тримала немовля до хресту і шукала схожість із Сергієм. Відчувала свою провину. Подумки каялася. Згодом Анжела з Олегом перебралися в інше місто. Із Настею тепер подруга  спілкувалася рідко. Олега Настя не долюблювала. Вважала його причиною обману. І шкодувала маленьку Лілю, що вона ніколи не знатиме, хто насправді її батько.

– Щось ти в дівках засиділася, – якось завела розмову Анжела. – У тебе ж завжди були залицяльники. Перебираєш?

– А вони перевелися.

Так воно й було. Не кликали Настю на побачення. Немов відрізало. Вродлива, із освітою, має гарну роботу, а кавалерів… нема. Уже й тридцятку святкує.

– А ти до ворожки піди, – радила Анжела. – Може, позаздрив хтось.

– Не вірю я в це.

– Потім народжувати буде пізно.

– А ти про другу дитину не думаєш? – намагалася перевести розмову на подругу Настя.

– Два викидні мала. Не знаю.

Настя чомусь не забула слів про ворожку. Під час пікніку з сім’єю і друзями рідного брата хтось із гостей сказав:

– А знаєте, що на іншому березі річки віщунка живе? Софією звати. Із усієї округи до неї бігають. І відпочивальники навідуються.

Усі пропустили це мимо вух. Крім Насті.

– Піду милуватися красотами, – мовила братові, сама ж потай вирушила до Софії.

Невдовзі шкодувала, що зважилася сюди прийти. Було соромно слухати від сторонньої людини про свої провини.

– Буде до тебе свататися один чоловік. Проте, чи варто йти за нього заміж, не знаю. Сама мусиш вирішити.

– А що з ним буде не так?

Софія дала зрозуміти, що Настя від неї більше нічого не почує.

…Час минав, а того, що мав свататися, не було. Не справджується віщування, – думала.

…Сергій побачив Настю в торговому центрі.

– Привіт. Давно не бачились. Як щодо горнятка кави? Чи ти з сімейством?

– Ні. А ти?

– Я також сам. Холостякую.

Смаку кави Настя не відчувала. А ось провину перед колишнім чоловіком подруги – сповна. Сергій розпитував про Анжелу. Досі не може зрозуміти, чому вона так несподівано від нього пішла. Бачив її з чоловіком і дитиною, коли приїжджали до батьків.

– Уявляєш, ця гарненька дівчинка могла би бути моєю донькою.

Настя стиха зойкнула.

– Що таке? – запитав.

– Зовсім вилетіло з голови! Ліки мала купити, для сусідки. Мушу бігти.

– Можна тебе ще раз запросити на каву?

– Так. Зателефонуй.

Якби Сергій знав, що творилося в її душі.

Зустрічі з Сергієм частішали.

– У тебе серйозні стосунки з колишнім Анжелиним чоловіком? – запитувала Настю матір.

– Навіть не знаю.

Одного дня Сергій прийшов на зустріч з великим букетом троянд. І запропонував Насті заміжжя. Тоді вона зрозуміла, що мала на увазі віщунка Софія. Попросила зачекати з відповіддю. Сергій їй подобався. Була упевнена: він буде чудовим чоловіком. Але гризла таємниця про його доньку. Проте після вагань погодилася на пропозицію.

Настя зателефонувала до Анжели. Розповіла новину. Подруга, помовчавши, мовила:

– А Олег знайшов нову пасію. Пішов від нас. Сказав, що назавжди. І я… вирішила сказати Сергієві про доньку. Думала, може, пробачить. Назад зійшлися б. Тепер, мабуть, пізно. Та все ж Ліля повинна знати правду. До речі, коли у вас весілля?

– Яке там весілля! Після того, як розпишемось, збереться родина на вечірку. Замовила стіл у ресторані.

Анжела з донькою з’явилися під завісу вечірки. Такого «сюрпризу» Настя не очікувала. Привітавши з одруженням подругу, Анжела звернулася до Сергія:

– А для нареченого особливий подарунок – донька! Ліля – твоя донька, Сергію. А щоб не виникало зайвих запитань, я зробила тест. Ось поглянь, якщо хочеш. Олега обманула, що дитина народилася семимісячною. Виходила за нього заміж уже вагітною від тебе. Подробицями можеш поцікавитися у своєї дружини. Вона, до речі, вміє зберігати таємниці.

Анжела з донькою поспішно вийшли з ресторану. Ніхто не міг отямитися від почутого.

– Настю, ти справді все знала? – із відчаєм у голосі запитав Сергій.

– Так… Але я… я поясню…

– Не треба. Пізно. Ти така ж, як і вона…

Зняв обручку. Поклав перед Настею. Одягнувся. Пішов…

Гості нарікали на Анжелу. Заспокоювали Настю. Хтось мовив:

– Навіть дня не побула дружиною.

А Настя гадала: сказати Сергієві чи ні, що носить його дитину.

Ольга Чорна

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід через соц.мережі

Оголошення