м. Гадяч, вул. Гетьманська, 62-б

150Соломійка температурила. Тетяна гладила дівчинку по голівці:

– Уже нічка. Треба спати. Сон відганяє хвороби від діток. А я розповім тобі щось дуже цікаве. Колись я зустріла казку…

…Оксана і Тетяна були зведеними сестрами. Оксана – старша, Тетяна – молодша. Теплих стосунків між дівчатами не склалося. Та й різні вони були. Оксана – мовчазна, вродою не вирізнялася. Таня – гарненька, весела щебетушка.

Коли дівчата підросли, матір одягала свою Оксану краще. Хвилювалася, аби в дівках не засиділася. І тихо заздрила падчерці, за якою мало не з молодших класів хлопці очима стріляли. Коли почала дівувати Таня, мачуха Люська сказала чоловікові:

грибПринаймні поки що. Із таким білим красенем гадячанин Іван Володимирович прийшов у вівторок до редакції. Ділиться секретом і розповідає, що такі грибні місця знаходяться  між Веприком і Бобриком. «Полював» недовго – із дому виїхав вранці,  а вже по обіді повернувся у Гадяч із 730-грамовим білим грибом. Окрім цього велетня, назбирав ще невеличке відерце тільки білих.

c6b30494d9Далекі родички Ліда і Наталка були найкращими подругами. У Ліди були багатшими батьки. А бідніша Наталка мала гарну вроду. Проте хлопці вилися біля Ліди. Не оминув дівчину увагою і перший містечковий красень Гордій. Гордія ще у школі нарекли Гордим. Бо таким він і був. Наталці також подобався хлопець. І коли він вибрав її подругу, чи не вперше позаздрила Ліді. Й почала відраджувати, аби та не захоплювалась Гордієм, бо він зазнайкуватий і скупуватий. Із вигодою все робить. Ліда віджартовувалась, мовляв, плітки це. У їхньому містечку, мабуть, немає жодної людини, про яку б не вигадали якусь дурницю.

Скільки цікавого, а головне повчального відбувається навкруги нас щодня. А ми у силу зайнятості буденними справами чи проблемами найчастіше не помічаємо цього. Тому, редакція тижневика починає нову рубрику під назвою «Історії простих людей» – це те, що у реальності відбувалось із нами або нашими друзями чи знайомими. 

До речі, ви також можете стати героєм нашої публікації. Для цього не обов’язково називатися або залишати свої контактні дані. Достатньо зателефонувати на редакційний телефон/надіслати нам на пошту і розповісти свою повчальну, печальну або ж просто цікаву історію. Поділіться частинкою свого життя із нашими читачами!

kactucАгрипина хотіла стати актрисою. Одне ім’я чого вартувало! І вродою була не обділена. А як хвалила її вчителька музики! Жоден концерт у школі не відбувався без Агрипини. І на міській сцені виступала. Але вивчитися й підкорити професійну сцену Агрипині не судилося. Одразу після закінчення школи закохалася в молодого лейтенанта Ігоря. Вискочила заміж. Надовго залишила своє місто: разом із чоловіком переїжджала з гарнізону в гарнізон. Згодом народила Івася. Агрипина цяцькала сина. І коли чоловік висловлював своє невдоволення, дружина наступала, наче важка артилерія:

життяПодруги заздрили Василині, коли та зізналася, що Остап хоче одружитися з нею. Звісно ж, адже хлопець вродливий, поставний, розумний. Та його матір, вислухавши сина, категорично заявила: спершу він повинен закінчити виш, а вже потім шукати наречену.

Утім, її й шукати не доведеться – по сусідству з ними живе Інна, донька голови колгоспу, вродлива, багата, перспективна. Чим не пара їхньому сину?

відпочинокУ повідомленні зазначається, що компанія «Google Україна» проаналізувала пошукові запити користувачів за ключовими словами «відпочинок у ...» із початку року і з'ясувала, що у категорії закордонного напрямку відпочинку лідирує Туреччина, на другому місці – Єгипет, на третьому – Болгарія.

cveti 02 09Іван не міг забути Софію. Спогад про колишню однокласницю рятував його, коли дивився на нетверезу, розтріпану дружину. Люська була спокутою його гріха, був упевнений чоловік. І якби не діти, подався б у світи. Син із донькою уже виросли. Мають свої сім’ї. Іван розміняв п’ятий десяток. Тепер пізно щось змінювати в житті. І кохання в нього лише одне: синьоока дівчина. Соня. Його загублене Сонечко...

623Марта від злості не знаходила собі місця. На душі їй і так кепсько, а тут ще й сусідка Єва підливає смолу до вогню. Мовляв, нізащо не віддавай доньку за сироту, бо після смерті чоловіка заледве зводиш кінці з кінцями, а тут добавиться ще один рот. А ще – обручки, весільне вбрання, кошти за реєстрацію шлюбу – усе стане її проблемою, адже діти іще власних заощаджень не мають.

хатаБогдана з Остапом готувалися до весілля – віддавали доньку заміж. А майже посеред подвір’я майстри зводили високий дерев’яний паркан. Володька, рідний брат Богдани, відгороджував від сестри свою частину обійстя.

– Не можеш зачекати кілька днів? – запитав Остап, швагро, коли Володька привіз із міста двох чоловіків. – І взагалі, чим ми тобі не вгодили? Матір доглянули. Поховали по-людськи. А ти… Згадав, що був сином, коли вирішив майже половину хати відсудити? Тепер, перед Софійчиним весіллям, ще й подвір’я ділиш. Ти ж їй не тільки рідний дядько, а й хресний.

Володька вдав, що не чув Остапа.

Сторінка 1 із 22

Loading...