м. Гадяч, вул. Гетьманська, 62-б

соцпрацівники копия4 листопада з нагоди відзначення Дня соціального працівника у ККЗ «Дружба» відбулися урочистості.

Із вітальними словами до присутніх звернулися Сергій Бондаренко (перший заступник Гадяцької РДА) та Григорій Сафонов (секретар міської ради) та нагородили найкращих працівників, а саме:

за багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у реалізацію державної соціальної політики в області, активну громадянську позицію Почесною грамотою та нагрудним знаком обласної ради нагородили Олену Коваленко (гол. спеціаліст відділу бухгалтерського обліку та звітності управління соц. захисту населення).

залізничник копияХоч і здається, що залізничник – це професія досить романтична (стукіт коліс, безкінечні магістралі…), насправді ця робота зовсім нелегка. Своє професійне свято представники цієї професії святкують 4 листопада. Гадяч важко віднести до міста із величезним залізничним сполученням. Тому, щоб привітати  усіх місцевих працівників залізниці, ми щороку навідувались на єдину залізничну станцію «Гадяч». А цьогоріч вирішили вчинити інакше.

Чи не кожному з нас доводилось проїжджати через залізничний переїзд  між Гадячем і Оснягами.  І часто, чекаючи, поки проїде потяг, закриється і відкриється шлагбаум, ми зазвичай не звертаємо увагу на людину в помаранчевому жилеті із жовтим прапорцем у руках…

img631У Полтаві духовно-культурний центр ім. преподобного Паїсія Величковського Свято-Успенського кафедрального собору організував виставку автентичного українського одягу «Українська сорочка – генетичний код нації» із циклу «Свідки історії». На цю виставку був запрошений і колектив нашої  Хитцівської школи-родини із своїми роботами.

img613 копияСело Сватки можна віднести до середніх за величиною. На даний час воно має населення 645 чоловік. За післявоєнний період із різних причин населення зменшилося у два рази, з війни не повернулося 270 воїнів-земляків. За свідченнями Книги Пам’яті України, відомо 291 прізвище.  У селі є середня школа, перший випуск якої припав на 1953 рік. Публікації цієї статті передувало знайомство з фотографією орієнтовно 1953–1954 років, що збереглася у жителів села Надії Павлівни Вандик та її чоловіка. На цьому фото ми бачимо учасників художньої самодіяльності школи, їх нараховується близько ста, стоять вони біля входу у клуб, який пізніше став називатися Будинок культури. Найдовше, майже 40 років, цей заклад очолював випускник Гадяцького училища культури, заслужений працівник культури України Микола Семенович Беседа.

максимівУранці кава з маслом або варенням, на обід – шведський стіл, але без шику: дві страви на вибір з салатом або десертом у вигляді яблука чи кейка. На вечерю кожного разу подають ситну страву з усім необхідним для студента. Запиваємо тільки водою. Чай чи більш звичний для нас компот – такого немає. За бажанням можна сходити у кафетерій. Але мені вистачає і того, що дають у їдальні. До того ж, харчування безкоштовне.

фото на мостуНаше мальовниче і прадавнє село розташоване по обидва боки від річки Веприк. Сполученням між лівим і правим берегами річки з давніх-давен були два містки, один – центральний, а інший – так, другорядний. Але цей другорядний був теж не менш важливий для багатьох жителів села. Він сполучав вулиці Горбанівську і Набережну Псла (або Горбанівку і Здоймівку). Крім того, за містком розміщені пасовища, де жителі с. Веприк випасають корів. І ось після довгих років служби (більше 30 років) наш старенький, дерев'яний, другорядний місток  почав валитися. Тимчасовий ремонт вже не допомагав йому.

дзвінок копия«Це до вас телефонує жителька будинку №100 на Заярі. Тут хтось хоче поставити дитячий майданчик. Воно то й добре, але ж не там, де вони його тулять! Прийшли якісь хлопчики і вже вкопують просто біля проїжджої частини. Тут же й так аварія була, колись вже збили дитинку. А тепер діти будуть гратись біля дороги!

Ми попросили перенести у двори, а вони не погоджуються…»

122211-13 жовтня у Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва проходила Всеукраїнська науково-практична конференція «Національно-патріотичне виховання молоді як стратегічний напрям діяльності бібліотеки». 12 жовтня учасники конференції відвідали Гадяцьку центральну бібліотеку ім..Лесі Українки, як одну з кращих бібліотек області.

DSCN3981 копияЗаходи з патріотичного виховання у професійному аграрному ліцеї села Веприк стали регулярними.

Нещодавно у актовій залі був проведений виховний захід із промовистою назвою «Козацькому роду немає переводу». У підготовці цього дійства із задоволенням взяли участь учні ліцею. Із гордістю хлопці одягли національний одяг, а дівчата - власноруч вишиті вишиванки. На цьому заході згадували давно минулі події із Запорізької Січі, лунали дзвінкі українські пісні, жарти. Глядачі активно брали участь у конкурсах, виборюючи перемогу своїх команд.

 Не було кращої  оцінки для юнака ніж « Оце козак!».

Симітко Валентина

IMG 4758 копияРанок п’ятниці, 7 жовтня, видався похмурим і туманним, але це не стало на заваді учням 4 – А класу гімназії імені Олени Пчілки. Учні разом зі своїм класним керівником Лідією Максимів працюють над дослідницьким проектом «Історичне минуле рідного міста». Одним із підготовчих етапів роботи над проектом, була зустріч з відомим у Гадячі істориком Миколою Торяником, який у цікавій формі розповів учням про героїчне минуле нашого міста часів козацтва, про підземні ходи, про історичні райони міста. Наступним етапом роботи над проектом став урок екскурсія, метою якого було дослідити, які вулиці тепер входять до тих районів, про які розповідав нам Микола Федорович, пройти пішки Підварком до села Хитці. Клас було поділено на 3 групи, кожна з яких отримала карту – план і похід розпочався. Діти з захопленням вчилися читати план, обговорювали разом подальший маршрут, вписували в план назви вулиць, по яких проходили. Всі групи зійшлися в кінці вулиці Набережна Грунь і далі мандрували разом.

Денис Таран ВИРІЖ І обтіканіє текстом копияПівтора роки тому ми уже писали про Дениса Тарана, який потрапив до книги «Талановиті діти Полтавщини».

Народився у Красній Луці, а навчався у Гадяцькій спеціалізованій школі-інтернаті ім. Є.П. Кочергіна і ось, закінчивши там шість класів, вирішив вступити до Кадетського корпусу ім. І.Г. Харитоненка, що в Сумах. Зараз йому 14 років.

Днями Денис приїхав додому на канікули і вирішив відвідати свого викладача з вокалу. Дізнавшись про це, ми поспілкувалися з ним.

солдатік копияПовернення додому бійців шостої хвилі мобілізації чекали довгий час. Обіцяну демобілізацію постійно відкладали, але все ж, із запізненням на 2 місяці, військові знову ступили на рідну землю. Сьогодні Гадяччина зустріла вже близько 10 чоловіків, які служили в зоні АТО. 30-річний Юрій Петренко – один із них. Саме він погодився розповісти нам про свої враження, про побачене й пережите за рік служби у Збройних Силах.

На фронт він потрапив невипадково – із початку АТО Юрій був у роті територіальної оборони Гадяча. Повістка не була для нього несподіванкою, хоч і вручили її трохи хитро.

– Мене викликали на співбесіду. Сказали, що всі ті, хто у роті тероборони, повинні пройти медогляд. Дали припис – і я пішов у поліклініку. «Комісію» пройшов за кілька годин, на щастя, у лікарні призовників приймають без черги, – із посмішкою розпочав свою історію.

Loading...